21 вересня — одне з 12 найбільших свят християн - свято Різдва Богородиці (Друга Пречиста).


— Друга Пречиста — перше осіннє свято. Настояща осінь, щитай, саме з цього дня і починається. Пречисту так і називали "осениною", — розповідає 75-річна Ніна Федірко із села Велика Димерка Броварського району на Київщині. — Я вже давно примічаю, якщо бусли до Другої Пречистої відлітають, то зима буде суровою. А як на цей празник тепло випадає, то три тижні буде ще хороша погода.

Різдво Пресвятої Богородиці, яке православні й греко-католики відзначають 21 вересня, — одне з 12 найбільших свят християн. Діву Марію називають Пресвятою і Пречистою. А на свято Різдва Богородиці в Україні казали "Друга Пречиста", бо Перша — 28 серпня — Успіння Богородиці, про це пише Gazeta.ua.

— А ще вужі та гадюки цього дня на дороги виповзають грітися, — додає Ніна Федірко. — Дак моя бабушка нам все було приказувала: "Не йдіть, діти, на дороги гулять, бо вас там змії покусають".

Між двома Пречистими, вірили колись, змії стають особливо небезпечні, їхні укуси — смертельні. Змію, що вкусила людину, нібито земля не приймає до себе перезимувати, й вона вештається дорогами, доки не загине від холоду або під колесами. Щоб уберегтися від укусу змії, радять носити при собі часник і хрін. А як зустрінеш гадюку, то треба тричі проказати:

Змія Орпія! Поклич ти всі свої змії:

І степовії, і лісовії, і гноянії, і водянії —

І накажи свому війську, хай воно де не треба,

Не кусає, зубів своїх не пускає і не кусає

Ні скотини, ні людини,

Бо зубам тим не бувати

І на землю випадати

З нарожденого, хрещеного раба Божого — назвати ім'я.

— Колись старі люди казали: "У настоящих хазяїв на Другу Пречисту на городі всьо чисто". Отаке було строге роспісаніє, — каже Ніна Федірко.

Її сусідка, 59-річна Ольга Шита, розповідає, що цього правила у Великій Димерці дотримуються й сьогодні:

— До Пречистої стараються майже все зробить на городі: картоплю викопати, кукурудзу виламати, гарбузи позвозити. А перед Пречистою і на саму Пречисту завжди варять першу гарбузову кашу.

Готують її на молоці, з пшоном, заправляють медом. Нібито тоді гарбузи не пропадуть, не погниють і долежать до весни.

Після Другої Пречистої починають сіяти озимину тим зерном нового врожаю, яке освятили в церкві на Першу Пречисту. Щоб паростки добре перезимували й не вимерзли, цього дня хазяїн вставав удосвіта і до схід сонця мав засіяти хоч декілька жмень зерна.

Від Другої Пречистої розпочинається осінній весільний сезон, і можна засилати сватів.

— "Прийшла Пречиста — понесла женихів нечиста", — сміється Ніна Федірко. — Це зараз женяться, коли хотячка нападе, а раніше так було: на Другу Пречисту треба засватати дівку, а на Покрову зіграли весілля. А до гарної дівки багато сватів йдуть. От вона і виносить тому, хто їй до душі, хусткою або рушником накритий хліб. А бува й так: свати раз — зняли хустку, а там замість хліба гарбуз. Усі сміються, а сватам великий сором, шо парубок гарбуза потягнув. І зараз дають гарбузи, але вже ніби в шутку.

За уявленнями українців, хліборобів із діда-прадіда, хліб — найвища цінність. Тому й кажуть: "Хліб — усьому голова". А гарбуз своєю формою нагадує протилежне голові місце — зад. Тому отримати гарбуза вважалося великою ганьбою.

Безплідну жінку дражнили "пустою вербою"

— Друга Пречиста — це свято бабське. Його ті жінки празнують, які дітей хочуть мати, а їм діток або Бог не дає, або вони не тримаються, то такі жінки дуже нещасні, — каже 75-річна Ніна Федірко із села Велика Димерка Броварського району на Київщині. — Вони цього дня замовляють молебні в церкві, щоб Богородиця попросила Бога, і він послав діточок.

Батьки Діви Марії — матері Ісуса Христа — праведні Йоаким та Анна з Єрусалима, за церковними переказами, довгий час не мали дітей. Це вважалося Божою карою й ганьбою. Подружжя постійно молило Бога про дитину. Й Анні, яка була вже похилого віку, явився ангел і сповістив, що в неї буде дитина, і про її потомство будуть говорити в усьому світі. Через дев'ять місяців вона народила дівчинку. Назвали Марією, що означає "володарка і надія". Батьки пообіцяли присвятити дитину служінню Господу. Коли їй виповнилося 3 роки, віддали на виховання до Єрусалимського храму.

Після служби в церкві жінки, які хочуть мати дітей, роздавали бідним пиріжки або влаштовували обід і запрошували на нього всіх зустрічних.

Бездітність у народі сприймали як Божу кару за гріхи. Інші причини: батьківське прокляття, знак лихої долі, наслані недобрими людьми вроки. Наприклад, щоб позбавити молоде подружжя потомства, ворожки брали замок і ключ, кидали по різні боки дороги, якою їхав весільний поїзд. Потім цей замок закривали і жбурляли в колодязь, щоб ніхто не міг його відімкнути.

Безпліддя в українському селі майже завжди приписували лише жінці та сприймали як гріх, ганьбу і знеславлення. Бездітну жінку називали "пустоцвітом", дражнили поза очі "пустою вербою". Її намагалися не запрошувати на весілля, не брали в куми.

— Навіть коли колгоспні часи були, то такій жінці не дозволяли розпочинати жнива або збір овочів чи фруктів, — розповідає 59-річна Ольга Шита з того ж села. — Її вважали нещасливою на руку і "на перехід"— якщо така жінка перейде дорогу, то, кажуть, тобі обов'язково щось прикре та й трапиться.

Свідоме запобігання вагітності українці вважали тяжким гріхом. Проте часті пологи, багатодітність нерідко були і для сім'ї, і для жінки важким тягарем. Щоб уникнути вагітності, на весіллі молода на покуті присідала на праву руку, на якій загинала стільки пальців, скільки років не хотіла мати дітей.

— Найбільше Бог карає жінок за аборти. Молитва, щиросердна молитва до Божої матері краще всіх таблєток і знахарок допомагає, — говорить Ніна Федірко. — Треба так просити: "Пресвятая Богородице, моли Бога за мене, щоб дав мені дітей". Он Яким і Анна молилися Богу, і вже аж на старість Бог над ними зглядівся.

Каже, що жінки з їхнього села ходили в Київ до Печерської лаври або до Антонієвих печер у Чернігів помолитися чудотворним іконам, щоб Бог послав їм дітей.

Що колись робили, щоб завагітніти

Бездітні жінки, щоб завагітніти, вдавалися до різних магічних дій. Обходили навколо старого дуба чи липи і просили в лісового духа дітей. Пили заварену кору з дуба й берези, що зрослися докупи. Безплідна жінка намагалася посидіти на тому місці, де сиділа вагітна, або просила дати їй поносити сорочку породіллі чи багатодітної матері. Щоб завагітніти, жінки навесні їли перші бруньки на фруктових деревах, "котики" з гілок, освячених у церкві на Вербну неділю. Восени — перші достиглі фрукти: яблука, сливи, виноград.

Магічну здатність впливати на дітонародження в Україні приписували зерну та хлібу.

— Молоді як приїжджають після розпису чи від вінця, то на порозі їх зустрічають у нас і зараз батьки і обсипають зерном. Молоді їм тричі кланяються, а ті їх тричі обсипають, щоб діти родилися, — розповідає Ольга Шита.

На весіллі молоду садовили на пікну діжу, в якій розчиняли хліб, — "щоб дітей родила, як діжа хліб родить". Бездітним радили сідати на те місце, де лежав щойно випечений хліб, або просто на буханку ще гарячого хліба. Дієвим способом завагітніти майже скрізь в Україні вважали випросити на Другу Пречисту у старців під церквою кусень хліба і з'їсти його без солі.


Автор: Олена ЧЕБАНЮК


 



Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua