Алое деревовидне (столітник)

АлоеАлое деревовидне (столітник) — Aloe arborescens Mill.

Родина лілійні — Liliaceae

Як виглядає? Багаторічна кімнатна рослина до 150 см заввишки, буває кількох видів. Стовбур її короткий, листки м’ясисті, довгасто-мечовидні, зібрані на верхівці у вигляді розетки. Краї листків зубчасті, зубці витягнені в м’які колючки. Високу квітконосну стрілку вінчає довге гроно червоних або жовтих квіток з шестизубчастим приквітком. Цвіте в зимові місяці, але не кожного року.

Де росте? Батьківщина алое — напівпустельні засушливі області Південної і Східної Африки, де ця рослина досягає значних розмірів, а її листки — до 60 см завдовжки. У нас вирощують її в горщиках і як однорічну культуру на по­бережжі Чорного моря.

В листках алое, витриманих протягом 12 діб в умовах темноти і холоду (плюс 6 — плюс 8°), в процесі боротьби рослини за життя відбуваються біологічні зміни в обміні речовин і зниження життєвих процесів, що зумовлює ви­никнення в них так званих біогенних стимуляторів, які мо­жуть збуджувати життєві процеси в інших тканинах, що вже почали відмирати. Цю властивість алое використовують у тканинній терапії, застосовуючи ін’єкції при захворюван­нях очей, хронічних артритах, бронхіальній астмі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки — та зовнішньо емульсію (з соку алое з касторовою і евкаліптовою олією та емуль­гатором у співвідношенні 78 : 11 :0,1 : 11) — при вовчанці і з метою профілактики й лікування шкіри при променевій хворобі.

Що й коли збирають? Соковиті листки, восени. Витисну­тий під пресом сік згущують до стану затвердіння (так зва­ний сабур) або консервують спиртом (80 частин соку, 20 ча­стин 95% спирту, 0,5% хлоретану) з рослин, витриманих у тяжких умовах життєдіяльності.

Коли застосовують? Як проносний та жовчогінний засіб і для збудження апетиту та поліпшення травлення. Сабур входив колись до складу «еліксиру довголіття». У дозах 0,03—0,2 сухий екстракт алое діє через 8—10 годин як силь­ний проносний засіб, виявляючи вплив на функцію товстої кишки, але він зумовлює приплив крові до органів таза і тому проти показаний при геморої, циститі, під час вагіт­ності і менструації, також при гострих захворюваннях шлун­ково-кишкового тракту, нирок, серцевих захворюваннях у стадії декомпенсації і туберкульозі легень з кровохаркан­ням.

Свіжий або консервований сік вживають по 1 чайній ложці двічі на день за ЗО хвилин до їди як жовчогінний за­сіб. Його можна вживати при хворобах печінки і жовчного міхура та для збудження апетиту й поліпшення травлення, а також при хронічних і атонічних запорах, ожирінні і та­ких захворюваннях шлунково-кишкового тракту як гастрити з недостатньою кислотністю, гастроентерити і ентероколіти. У соку містяться антраглікозиди (суміші їх — алоїни — збільшують виділення жовчі), смоли; він багатий на фер­менти, вітаміни і виявляє бактерицидну дію на різні групи бактерій, в тому числі і на туберкульозну паличку; сприяє регуляції місячних. Протипоказань для застосування соку алое немає.

У суміші з розчином хлориду закисного заліза сік алое вживають для лікування недокрів’я, а при раку шлунка (в народній медицині з напаром чистотілу—див. Чистотіл зви­чайний) рекомендують розжовувати тричі на день по кусоч­ку сирого листка алое (10 г) і, висмоктавши сік, все, що за­лишилося, потім проковтнути. Суміш 750 г соку алое, 1750 г червоного виноградного вина і 1250 г чистого меду настою­ють 7 діб у закритій банці з темного скла і вживають перші 7 днів по 1 чайній ложці, а потім п’ять тижнів по 1 столовій ложці тричі на день за дві години до їди — при туберкульо­зі легень, виразці шлунка, астмі, гіпертонії, подагрі, ради­кулітах, грипі, ангіні, хронічних гайморитах, екземі, злоякіс­них пухлинах, лейкопенії, променевій хворобі, занепаді сил, початковій катаракті.

При туберкульозі легень беруть 1 столову ложку суміші топленого свинячого сала, вершкового масла, чистого меду, соку алое і порошку какао у співвідношенні 1000: 1000: 1000 : 150: 100 на склянку гарячого молока і п’ють двічі на день по 1 склянці. Зовнішньо застосовують потовчені листки алое або свіжий сік його — для компресів при опіках, ошпа- реннях, відмороженнях, трофічних виразках, екземі, забитих місцях і ранах — гнійних та таких, що погано гояться. Сік алое закапують також у ніс при нежитю; при початковій катаракті розведений сік у співвідношенні 1 :10 закапують в очі. Свіжими листками лікують мозолі, прикладаючи до них кілька днів підряд м’якуш листка.

Загоюванню і зарубцьовуванню ран і трофічних виразок, крім соку алое деревовидного, бруньок тополі чорної, берези білої, листків евкаліпту кулястого, живиці хвойних — сосни і смереки, холодної м’яти, фітонцидів, що є в цибулі і час­нику, також сприяють каланхое перисте і прополіс.

***** Приглашаем посетить Видео портал посвященный Культуре Татарского народа! Самые лучшие и незабываемые впечатления - Текст / Поиск

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973 

Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

 

Ключові слова: 




Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua