Циклонічна діяльність над Середземним морем

Середземне море з прилеглими до нього прибережними територіями
утворює єдину географічну область, яка характеризується особливим
середземноморським кліматом. Специфіка кліматичних умов визначається
внутрішньоматериковим положенням великих водних просторів, що пов’язані
між собою. Відмітна особливість Середземноморського району - це оточення
його з усіх боків гірськими масивами (за виключенням південно-східної
частини). Гори досить високі і надають великий вплив на атмосферну
циркуляцію над всім Середземномор'ям, перешкоджаючи вільному поширенню
потоків холодного повітря. Середземноморська область відома як сезонний
центр дії атмосфери під назвою “середземноморський зимовий циклон". Ця
назва зумовлена активізацією циклонічної діяльності в холодний період і
послабленням її в теплий, завдяки поширеній улоговині низького тиску, яка в
холодне півріччя своїм походженням зобов'язана самому Середземному морю,
яке має значно більш теплу водну поверхню в порівнянні з навколишніми
прибережними районами.
Циклонічна діяльність взимку розвивається в сприятливих термічних
умовах, зумовлених орографією. Холодні повітряні маси розташовуються над
Європою на північ від гірських хребтів, які перешкоджають руху холодного
повітря в район Середземного моря, тоді як тропічні повітряні маси
атлантичного і африканського походження безперешкодно розповсюджуються
на Середземноморський басейн. Внаслідок цього над Середземномор'ям зимою
утворюється  широтна  фронтальна  зона  з  великими  температурними
градієнтами. Вона охоплює досить могутній шар тропосфери і має сезонний
квазістаціонарний характер. Саме вздовж цього фронту виникає і розвивається
більшість середземноморських циклонів та печати Бабушкинская.
При вторгненні мас холодного повітря з північного заходу на територію
Франції вздовж гірських схилів і в районі між Піренеями і Альпами
спостерігається згущення ізотерм і перебудова паралельних ізогипс в систему,
що збігаються. У той же час над західною частиною Середземного моря
горизонтальні градієнти температури і тиску істотно не змінюються. Внаслідок
цього тут виникає дельта висотної фронтальної зони, під областю якої
відбувається посилення динамічного падіння тиску і виникнення циклону.
Таким чином, над Генуезькою затокою внаслідок фізико-географічних
особливостей району завжди виникає область низького тиску, якщо над Європою
спостерігається меридіональне перенесення і здійснюється вторгнення мас
холодного повітря на територію Франції.
Одночасно під впливом таких високих гірських хребтів як Піренеї і
Альпи (середня висота їх більше за 2000 м), поле ізогипс помітно
деформується. У районі між хребтами виникають зони ізогипс, що розходяться
і збігаються. У подальший момент часу поле ізогипс під впливом виникаючих
динамічних змін тиску буде змінюватися, і дельта висотної фронтальної зони
стає більш різко вираженою. Падіння тиску, що охоплює великий район,
призводить до циклогенезу на підвітряному боці хребта. У басейні
Середземного моря і прилеглих до нього районах циклогенез подібного типу
може мати місце над півднем Франції між Піренеями і Альпами і бути
причиною виникнення генуезького циклону.
Циклони починають інтенсивно формуватися в жовтні, коли температура
повітря над сушею швидко знижується і різко зростають термічні градієнти.
Кількість циклонів збільшується в порівнянні з вереснем в 2.5 рази. У грудні-
лютому полярний фронт, що зміщається зимою на Середземне море, зумовлює
розвиток інтенсивної циклонічної діяльності. Зона найбільшої повторюваності
циклонів в цей період займає велику площу, захоплюючи Лігурийське і
Тірренське моря, Апеннінський півострів, частково Адріатичне і Іонічне моря.
У цих районах спостерігаються часті вторгнення холодних повітряних мас з
півночі, що супроводжуються шквалами, грозами, дощами і снігом. На початку
весни повторюваність циклонів зменшується на 20-25% і лише в районі о. Кіпр
вона залишається незмінною. Після того, як в травні відбувається остаточна
перебудова баричного поля, повторюваність циклонів в порівнянні із зимою
зменшується в 2-2.5 рази. У літній період полярний фронт займає найбільш
північне положення, і в липні лише в самих північних районах Середземного
моря ще виявляється слабка циклонічна діяльність. У липні-вересні в південно-
східній частині моря південніше за 40 0 пн.ш. циклони практично відсутні.
Орографічна еволюція баричного поля надає істотний вплив на
переміщення циклонів. Так, еволюцію баричного поля при переміщенні через
Дінарські Альпи можна в загальних рисах описати таким чином. Циклони, що
наближаються із заходу до хребта, звичайно добре розвинені, тому значні по
нормалі до лінії хребта складові швидкості вітру в нижньому шарі повітря
сприяють додатковому орографічному зростанню тиску на навітряному і
падінню на підвітряному боці хребта. Внаслідок цього депресія починає
витягуватися в напрямі потоку. На схід від Дінарських Альп, над Угорською
низовиною виникає область зниженого тиску, як правило, зі слабкими
баричними градієнтами, яка зміщується далі на схід. Це є найважливішою
особливістю еволюції циклонів при переміщенні їх з Адріатичного моря через
Дінарські Альпи. Головна причина цього процесу полягає в тому, що в тилу
області зниженого тиску, що утворилася на підвітряному боці гір над
Угорською низовиною, відсутня інтенсивна адвекція холоду, чому
перешкоджають Альпи, розташовані на північний захід від цього району.
Незважаючи на північно-західні і північні потоки, які можуть спостерігатися на
схід від Дінарських Альп, адвекція холоду в тилу циклону незначна, і над
Угорською низовиною він істотного розвитку не отримує, тому зазвичай із
районів Середземного моря на Угорську низовину, а потім і на Україну
виходять слаборозвинені циклони.
Ще однією особливістю еволюції циклону у Дінарських Альп є те, що в
цьому районі досить часто циклон на навітряному боці гір затримується і
продовжує тривалий час існувати нарівні з циклоном, який утворився над
Угорською низовиною (тобто спостерігається процес сегментації).
У ряді випадків у Дінарських Альп спостерігається сегментація циклону з
малорухомим центром, розташованим над центральними або північними
районами Італії. Такий частковий орографічний циклогенез спостерігається на
периферії стаціонарного циклону. Умовою утворення часткового циклону над
Угорською низовиною є наявність значних баричних градієнтів в нижньому
шарі атмосфери на периферії основного циклону. При цьому виникає додатна
дивергенція швидкості в нижньому шарі атмосфери на підвітряному боці гір і
від’ємна на навітряному. У цьому випадку над низовинами утворюються
окремі невеликі циклони, які нібито відокремлюються від основного циклону і
переміщаються далі на схід. Це мало інтенсивні, часто незначні по площі
циклони. Вихід їх на Україну може грати істотну роль в зміні погоди над
окремими районами, особливо якщо з'являються сприятливі для поглиблення
цих циклонів умови.
Отже,  для  процесу  орографічної  еволюції  середземноморського
(генуезького) циклону у Дінарських Альп характерне поширення області
зниженого тиску в східному напрямі при появі над низовинами декількох
центрів зниженого тиску (багатоцентрова депресія) при загальному
послабленні баричних градієнтів. При цих умовах орографічна багатоцентрова
депресія може іноді зберігатися на протязі декількох діб (до тижня);
відбувається лише її поширення на схід і північний схід на райони Карпат і
Україну. Така південно-європейська депресія утворюється в основному в
холодний час року при південно-західних потоках в середній тропосфері над
Угорською  низовиною,  Адріатичним  морем,  Балканами  і  суміжними
територіями.



Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua