До Всесвітнього метеорологічного дня та Всесвітнього дня водних ресурсів

Щороку 23 березня за ініціативою Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) під егідою Організації Об’єднаних Націй проводиться Всесвітній метеорологічний день (World Meteorological Day). У події беруть участь 191 країна-учасниця ВМО. Саме в цей день 1950 року набрала чинності Конвенція, в якій було проголошено утворення Всесвітньої метеорологічної організації.

  ВМО утворена, щоб координувати, надати одноманітності і поліпшити метеорологічну діяльність в усьому світі, сприяти ефективному
обміну метеорологічною інформацією між країнами в інтересах
різноманітної людської діяльності. З 1951 року ВМО є компетентним органом ООН з питань спостереження за станом атмосфери Землі та її взаємодії з океанами.

          З метою підвищення обізнаності широкої громадськості у всіх країнах світу про роботу Національних гідрометеорологічних служб і поглиблення розуміння значущості такої роботи  у 1960 році був установлений Всесвітній метеорологічний день. Всесвітня метеорологічна організація та світове співтовариство присвячують цей день певній темі, і цього року вона підкреслює величезне значення хмар при вивченні погоди, клімату і води. Тема Всесвітнього метеорологічного дня 2017 року – "Пізнаючи хмари".

         Хмари мають центральне значення для метеорологічних спостережень і прогнозів. Вони є одним із ключових факторів невизначеності в дослідженнях зміни клімату. Вивчення хмар дає можливість краще зрозуміти, як вони впливають на клімат і як зміна клімату вплине на хмари. З давніх-давен, пізнаючи хмари, люди накопичували природні прикмети, складали своєрідні народні прогнози погоди, бо саме за зовнішнім виглядом хмар можна спрогнозувати, яка найближчим часом очікується погода.

Як колись, так і сьогодні вчені розуміють, що хмари відіграють життєво важливу роль у регулюванні енергетичного балансу, клімату та погоди Землі. Вони вносять вклад у функціонування кругообігу води та всієї кліматичної системи. Пізнання хмар має важливе значення для прогнозування погодних умов, моделювання наслідків зміни клімату в майбутньому та прогнозів щодо наявності водних ресурсів.

         Всесвітній метеорологічний день дасть можливість оцінити красу та естетичну привабливість хмар, які надихали художників, поетів, музикантів, а тепер ще і фотографів протягом усієї історії існування людства. Для прикладу, більше двох тисячоліть тому Аристотель вивчав хмари та написав трактат щодо їх ролі в гідрологічному циклі.

         А хто з нас у дитинстві не споглядав небо, вимальовуючи в уяві на ньому химерні створіння, звірів і птахів, загадкові замки та фортеці?

І як не згадати опис хмар у багатьох творах української літератури?
У Т.Г. Шевченка:

    Чорна хмара з-за Лиману

    Небо, сонце криє.

 

Або

    За сонцем хмаронька пливе,

    Червоні поли розстилає.

         У "Сонячних кларнетах" П.Г. Тичини:

    Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить.

         У Степана Васильченка:

    А осінь угорі темні хмари над ним у отару зганяє, хмари дощем його січуть холодним, хмари дощем його поливають.

А ось іще трапився літературний опис хмар:

    Жовтогарячі, рожеві, фіолетові косиці хмар вилискували в зеніті: сходив місяць.

         Що ж насправді таке – хмари? Хмари є зважений продукт конденсації водяної пари в атмосфері, складаються вони із дрібних крапель води, кристалів льоду, які називаються хмарними елементами. Кожне таке природне явище має свою унікальну форму, що постійно змінюється. Залежно від температури повітря хмари містять різні кристалічні елементи та краплини вологи і мають різний вигляд.

Основна маса хмар утворюється у тропосфері Землі. Інколи людина може спостерігати й інші хмари – ті, що з’являються у стратосфері (перламутрові хмари) і навіть мезосфері (сріблясті хмари). Згідно з Міжнародною морфологічною класифікацією хмари тропосфери поділяються на хмари верхнього, середнього та нижнього ярусу. Кожен вид хмар (перисті, купчасті або шаруваті) мають свої, більш дрібні, різновиди, які людина зазвичай і спостерігає на небі.

У природі хмари є основним джерелом вологи для землі, служать надійним захистом у зимовий період від переохолодження, улітку захищають від пекучих, палючих променів Сонця.

Перша класифікація хмар була підготовлена Люком Говардом, метеорологом-любителем, який жив у Англії на початку 19-го століття. Спираючись на свої детальні записи спостережень за погодою в районі Лондона з 1801 по 1841 рік, Говард виділив три основних види або категорії хмар: купчасті, шаруваті та перисті. Визначення видів хмар, їх опис та найменування має вирішальне значення для вивчення погоди і клімату.

У 1887 році вчені Гільдебрандсон у Швеції та Еберкромбі в Англії, опрацювавши класифікацію Л. Говарда, запропонували проект нової класифікації, котра лягла в основу усіх наступних класифікацій. При цьому з розвитком метеорологічної науки та узагальнення  практики метеорологічних спостережень вченими різних країн була запропонована низка класифікацій хмар, кожна з яких мали свої плюси й мінуси. Все більше відчувалася необхідність об’єднання накопичених знань про морфологію хмар та їх наукового аналізу. Ідея створення першого єдиного атласу хмар була підтримана Міжнародною конференцією директорів метеорологічних служб у Мюнхені у 1891 році. Створений нею комітет підготував і видав у 1896 році перший Міжнародний атлас хмар із тридцятьма кольоровими літографіями. Протягом ХХ століття він декілька разів перевидавався і останнього разу до появи Інтернету – у 1987 році.

Цьогоріч Всесвітній метеорологічний день знаменує початок нового видання Міжнародного атласу хмар – оновлену і повну його редакцію. Новий атлас ВМО – це справжня скарбниця зображень хмар і представляє зображення нещодавно класифікованих типів хмар. Він також містить опис й інших метеорологічних явищ, таких як веселка, град, ґало, деякі нові "особливі" хмари ("Homogenitus"), що виникають внаслідок викидів двигуна літального апарату. Відзначені також хмари "Asperitas" – живописне хмарне утворення, яке має вигляд перевернутої бурхливої поверхні моря. Вони включені до Атласу як додатковий елемент. Також Атлас містить новий рід "Volutus" для валових хмар та інші цікаві речі.

 Вперше такий Атлас підготовлено у цифровому форматі, і він став доступним для демонстрації на персональних комп’ютерах, планшетах і мобільних пристроях.

Міжнародний атлас хмар є єдиним головним і найбільш всеохоплюючим довідником для визначення хмар, важливим інструментом для підготовки спеціалістів метеорологів, а також для тих спеціалістів, хто працює в авіації та судноплавстві. Він містить дані про останні досягнення науки та світлини.

Новий Міжнародний атлас хмар – це свідоцтво щедрості Гонконгської обсерваторії, відданості справі та ентузіазму спеціально створеної робочої групи ВМО, яка присвятила майже три роки роботи тестовому опису, збору та класифікації світлин. Він дає змогу збагатити наше розуміння хмар і буде служити безцінним ресурсом на багато років вперед.

Незабаром і українські спеціалісти матимуть доступ та змогу користуватися електронною версією щойно виданого Міжнародного атласу хмар і зможуть належним чином оцінити його переваги при виконанні спостережень і складанні прогнозів погоди.

Згадуючи про вітчизняну гідрометеорологічну службу, не можна не звернути увагу на стан оснащення гідрометеорологічних організацій, який бажає бути набагато кращим. Адже понад 90 % приладів, технічних систем та обладнання морально застаріли або працюють з вичерпаним технічним ресурсом експлуатації, а 50 % потребує негайної заміни.  Рівень покриття території України радіолокаційною інформацією (у тому числі допплерівськими локаторами) складає  лише 15 %. Окрім того, наявна мережа радіолокаційних спостережень практично вичерпала свій технічний ресурс, функціонує лише один сучасний допплерівський локатор. В Україні немає ефективної радіолокаційної системи гідрометеорологічного моніторингу, що не дає можливість своєчасно виявляти, ідентифікувати небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, своєчасно попереджати про ймовірність їх виникнення. Основу єдиного метеорологічного радіолокаційного поля в Україні мають складати сучасні допплерівські метеорологічні радіолокатори.

Тому протягом усього часу не припиняється робота над проектами та обґрунтуваннями розроблених проектів оснащення та переоснащення гідрометеорологічних організацій. Більше десяти років тому була спроба оснастити гідрометслужбу приладами та технологіями вітчизняного виробника і дещо тоді вдалося зробити. Зараз провадиться робота над розробленням Програми технічного і технологічного розвитку гідрометеорологічної служби.

Управління гідрометеорології тісно співпрацює з профільним учбовим закладом України, а саме з  Одеським державним екологічним університетом, який виховує багатьох гідрометеорологів та підвищує їх кваліфікацію.

22 – 23 березня 2017 року в Одеському державному екологічному університеті відбудеться значна подія у житті вітчизняної гідрометеорологічної спільноти – Перший Всеукраїнський гідрометеорологічний з’їзд, до роботи якого запрошено керівництво Управління гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій,  Українського гідрометеорологічного центру, Українського гідрометеорологічного інституту. Мета з’їзду – обговорення основних наукових, прикладних та виробничих проблем у сфері гідрометеорологічної діяльності для забезпечення сталого економічного та соціального розвитку України в умовах змін клімату. Серед питань, що порушує цей важливий захід, є питання методологічних проблем розвитку гідрометеорології як складової наук про Землю; роль гідрометеорології у вирішенні проблем загальнодержавного та регіонального розвитку, а також адаптації до змін клімату, що відбуваються; сучасні методи та технології гідрометеорологічних досліджень; інноваційні точки розвитку гідрометеорології; проблеми та перспективи гідрометеорологічної науки в Україні.

Напередодні Всесвітнього метеорологічного дня гідрометеорологи не обходять увагою і Всесвітній день водних ресурсів, святкування якого вперше офіційно було запропоновано у 1992 році у Порядку денному на 21 століття Конференції Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро. У 1993 році перший Всесвітній день води був призначений Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй та кожен рік присвячується якійсь проблемі.

Тема нинішнього Всесвітнього дня води набагато прозаїчніша, ніж тема романтичних хмар Всесвітнього метеорологічного дня, але не менш актуальна – "Стічні води". Очищені стічні води можуть стати економним, стійким, безпечним і надійним альтернативним джерелом води, використовуваної для найрізноманітніших цілей – від іригації і промислового використання до виробництва питної води, особливо в умовах дефіциту водних ресурсів.

Стічні води – продукт більшості видів діяльності людини. Понад 80 % стічних вод у всьому світі скидаються в навколишнє середовище без очищення. Так далі тривати не може. І саме в цьому полягає основний висновок Доповіді ООН про стан водних ресурсів світу за 2017 рік. В умовах зростаючого попиту на водні ресурси стічні води можуть стати надійним альтернативним джерелом води. Для цього в управлінні стічними водами необхідні концептуальні зрушення від "очищення і скидання" до "скорочення обсягу, повторного використання, переробки та відновлення ресурсів". Стічні води слід розглядати не як проблему, а як частину вирішення поставлених перед усіма країнами завдань.

Повністю доповідь ООН про стан водних ресурсів світу за 2017 року під назвою "Стічні води: неосвоєний ресурс" буде опубліковано 22 березня 2017 року, м. Дурбан, Південно-Африканська Республіка.

Управління гідрометеорології ДСНС України

 


Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua