Дягель лікарський

Дягель лікарський — Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.

Родина зонтичні— Umbelliferae

Як виглядає? Дворічна рослина 1—2 м заввишки. Коре­невище вкорочене, циліндричне, зверху буре, всередині біле, зі своєрідним приємним запахом, гострогіркувате на смак, до 5 см завтовшки, коли його переламати, виділяє молочний сік. Листки крупні з великими здутими піхвами, частки їх великі, дво-, триперисті, по краях пилчасті. Зонтик великий, багатопроменевий. Квітки зеленувато-білі. Плід — плоска двосім’янка з крилами по боках. Цвіте в червні — липні.

Де росте? На Поліссі, в Лісостепу, Степу (по берегах річок Осколу, Дінця, Красної) — по всій території УРСР, крім Криму, по болотах, біля берегів річок, на вологих міс­цях. Його родич Angelica silvestris L.— дудник лісовий ви­являє таку саму дію, як дягель лікарський.

Що й коли збирають? Кореневища й корені, восени піс­ля того, як зів’яло листя. Миють, ріжуть на куски попереч­но, нанизують на нитку і сушать у затінку або біля печі. В них містяться: летка олія (терпен тимол), дубильні речо­вини, ангелікова смола, ангелікова, валеріанова й оцтова кислоти, крохмаль, цукор, гіркота, фурокумарин.

Коли застосовують? Як сечогінний і вітрогінний засіб, який знеболюе і діє протиспазматично, збуджує перисталь­тику кишок і поліпшує травлення. Зі зварених на цукрі свіжих коренів дягелю готують смачний цукат, що знижує процеси бродіння і гниття у кишках, виявляє вітрогінну дію. Як відхаркувальний засіб дягель швидко видаляє лип­ке та в’язке харкотиння з бронхів, тонізує серцево-судинну і центральну нервову системи (нри іпохондрії й істерії, паралічах, нетриманні сечі), гонить жовч.

Застосовують у вигляді чаю (відвару). На 1 склянку во­ди дають 1 столову ложку подрібненого кореня, варять 10 хвилин і п’ють ложками до 5 разів на день. При здутті кишок і коліках беруть 1 столову ложку суміші (порівну) подрібненого кореня дягелю, аїру і дубової кори на 1 склян­ку води, варять 10 хвилин і вживають ложками, як зазна­чено вище.

При недостатній діяльності нирок для посилення сечови­ділення 1 столову ложку суміші (порівну) подрібненого ко­реня дягелю і трави хвоща польового кип’ятять в 1 склянці води протягом 10 хвилин, п’ють 3 склянки на день. При стійких проносах до 1 склянки окропу додають 2—4 ложки відвару з суміші полину гіркого, хвоща польового, кореня дягелю, звіробою звичайного, золототисячника або центурії (по 5 г кожного), в 0,5 л червоного вина, до якого, по тому як він парився півгодини в накритій посудині, всипали ще по 2 г холодної м’яти та кореня валеріани. П’ють 3 склян­ки такого чаю на день. У вигляді порошка вживають тричі на день при здутті кишок (метеоризмі) на кінчику ножа.

Спиртову настоянку на коренях дягелю (дудника лісо­вого) вживають всередину по 20—30 крапель тричі на день; цією ж настоянкою натирають тіло при ревматичних і по­дагричних болях, а також при болях у попереку.

Витиснутим з сирих кореневищ дягелю (або дудника) соком, впущеним у дупло зуба (також жуванням корене­вищ дягелю), заспокоюють біль. При болях у вусі, сіпанні впускають у канал вуха кілька крапель цього соку. Відвар з насіння й кореня дягелю гоїть стійкі й задавнені висипи на тілі.

Проти білизняних вошей застосовують мазь, яку виго­товляють так. 1 столову ложку дрібно посіченого кореня че­мериці білої змішують з 1 чайною ложкою насіння дягелю (дудника), добре їх розтирають, змішують з несолоним сви­нячим салом. Цією маззю змазують тонким шаром, трохи втираючи, все тіло. Спиртовою настоянкою кореневищ дя­гелю (дудника), розтирають тіло при ревматизмі, подагрі, м’язових болях (див. вище). При істерії і легких формах нервового збудження подрібнене коріння дягелю та дудника додають у вигляді відвару чи напару до зміцнювальних ванн (соснових, смерекових, розмаринових).

Треба остерігатися рослини, трохи подібної до лісового дудника і любистку (однієї з ними родини), але з дуже неприємним запахом (мишачої сечі),— болиголова плямисто­го (Conium maculatum L.(дуже отруйна)). Його можна в нас зустріти скрізь попід огорожами, на городах, у занедбаних садах, по смітниках та понад берегами річок. З порожнинного стеб­ла болиголова плямистого (до 2 м заввишки), що має зверху сизувату сугу, а внизу — фіолетово-червонясті плями, діти, не знаючи про його отруйність, роблять свищики, які беруть у рот. Це може стати причиною тяжкого отруєння, бо ал­калоїд коніїн, що міститься в цій рослині, паралізує закін­чення рухових нервів мускулатури грудної клітки і смерть наступає від ядухи при повній свідомості (прояви отруєння: блювання, пронос, мимовільне сечовипускання, судоми).

М. А. Носаль рекомендує вживати (обережно) (согласно требованиям международного стандарта ISO 22000) настоянку 2 частин суміші листків і насіння болиголова плямистого на 4 частинах 90% спирту — по 2 краплі на столову ложку води, тричі на день: при нестерпних болях у шлунку й киш­ках, при раку, фібромах матки, а також при запорах, за­триманні виділення сечі, при недокрів’ї, судомному кашлі і полюціях.

******

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем





Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua