Географія

Шкільна бібліотека

використано матеріали шкільних підручників
по географії

http://www.SchoolLib.com.ua


 

Ібн Баттута

Ібн Баттута (1304 — бл. 1369, або 1377) — арабський мандрівник і письменник, народився в Танжері 25 лютого 1304 р. в сім'ї берберських учених і суддів. Його повне ім'я — Мухаммед ібн Абдаллах ібн Баттута. У 1325 p., вирішивши виконати обов'язок мусульманина і здійснити паломництво в Мекку, Ібн Баттута пройшов з Марокко вздовж узбережжя Північної Африки до Каїра і звідти попрямував у Дамаск, де приєднався до каравану. У перерві між паломництвами 1326 і 1327 pp. подорожував Південною Персією й Іраком. Через рік чи два відвідав Ємен, відправився морем з Адена до арабських факторій у Східній Африці і повернувся в Мекку через Оман і Перську затоку. Потім у нього визрів задум побувати в Індії, оскільки він багато чув про Мухаммеда ібн Туглука, султана Делі. Однак знайти у Джідді корабель, що прямує до Індії, не вдалося, і Ібн Баттута вирішив відправитися в подорож по суші. Перетнув Малу Азію і відплив з Синопа в Крим, а звідти добрався до Сарая, резиденції хана Золотої Орди, і подався на Кавказ. Потім повернувся через степи в Сарай на Волзі і продовжив шлях через Хіву, Самарканд, Хорасан і Афганістан. 12 вересня 1333 р. благополучно добрався до кордону з Індією. У Делі він прожив вісім років. У 1342 р. Ібн Баттута був направлений послом до монгольського імператора, що правив Китаєм, але в Калікуті на півдні Індії його загін потрапив у біду. Не бажаючи повертатися в Делі, Ібн Баттута відплив на . . . . .


Клавдій Птолемей

Клавдій Птолемей (бл. 90 — бл. 160 р. н. е.) — відомий астроном і географ античності, завдяки якому геоцентрична теорія світобудови (яка здебільшого іменується Птолемеєвою) набула остаточного вигляду. Про походження, місце та дати народження і смерті Птолемея майже нічого не відомо. Найвизначнішими працями Птолемея є «Альмагест» і «Географія», що стали вищим досягненням стародавньої науки в галузях астрономії і географії. Праці Птолемея вважалися настільки довершеними, що панували в науці протягом 1400 років. За цей час у «Географію» практично не було внесено жодної серйозної поправки. Хоча Птолемей був найповажнішим авторитетом у всій античній науці, назвати його геніальним математиком, астрономом або географом неможливо. Його талант полягав у здатності зібрати воєдино результати досліджень своїх попередників, використати їх для уточнення власних спостережень і подати усе разом як логічну і завершену систему, викладену в ясній і чіткій формі.

У сфері географічних знань «Географія» Птолемея займала таке ж визначне місце, як і «Альмагест» в астрономії. Вважалося, що цей твір містить повний виклад предмета і практично не має помилок. Однак як науковий трактат . . . . .


Ератосфен

Ератосфен (бл. 275—194 pp. до н. е.) — один з найвідоміших учених античності. Особливо прославили Ератосфена праці з астрономії, географії і математики, однак він успішно працював і в галузях філології, поезії, музики і філософії, за що сучасники дали йому прізвисько Пен-татл, тобто Багатоборець. Ератосфен народився в Африці, в Кирені. Навчався спочатку в Александрії, а потім в Афінах. Очевидно, завдяки чудовій освіті й різноманітності інтересів бл. 245 р. до н. е. Ератосфен отримав від Птолемея III Евергета запрошення повернутися в Алексан-дрію, щоб стати вихователем спадкоємця престолу і очолити Александ-рійську бібліотеку. На жаль, його твори не збереглися, від них залишилися тільки фрагменти. Ератосфен є засновником наукової географії. В його «Географії» у 3 книгах містилася історія географічних відкриттів, а також розглядався ряд фізичних і математичних проблем, пов'язаних з географією, включаючи ідею про сферичну форму Землі та опис її поверхні. Однак найвизначнішим досягненням Ератосфена . . . .


Геродот

Видатним мандрівником старовини був грецький історик і географ Геродот (бл. 480 — бл. 425 р. до н. е.) з міста Галікарнаса на узбережжі Малої Азії. Він жив в епоху, коли Греція вела боротьбу з Перською дер-жавою. Геродот вирішив написати історію греко-перських воєн і розповісти про природу і життя населення країн, які знаходилися у той час під владою Персії. Подорожі Геродота відбувалися у 460—450 pp. до н. е. Він відвідав міста на узбережжі Малої Азії і країни Балканського п-ова. Тривалу подорож Геродот здійснив до Скіфії — південної області України. До Геродота Скіфія була мало відома грекам, хоч вони й вели з нею торгівлю. Скіфія здивувала вченого величезними рівнинами й пасовищами. Скіфська зима, яка тривала декілька місяців, здалася Геродоту суворою. Він писав, що в Скіфії вода, пролита зимою, «не робить бруду» (тобто замерзає). Літо йому здалося також холодним і дощовим. Вразили Геродота і величезні річки Скіфії — Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Танаїс (Дон) та інші. Ще з дитинства він знав, що в Греції річки беруть початок у горах, але в Скіфії гір немає. На його думку, ці річки повинні були починатися у невідомих великих озерах. Особливо зацікавили Геродота . . . . .


.

Уявлення стародавніх людей про Землю

Правильне уявлення про Землю склалося у різних народів не одночасно. Так, давні індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Жителі Вавилона уявляли Землю у вигляді гори, на західному схилі якої знаходиться Вавилонія. Вони знали, що на півдні від Вавилона розкинулося море, а на сході розташовані високі гори. Тому їм здавалося, що Вавилонія розташована на західному схилі «світової» гори. Гора ця оточена морем, а на нього, як перевернута чаша, спирається тверде небо — небесний світ, де, як і на Землі, є суша, вода і повітря. Небесна суша — це пояс 12 сузір'їв Зодіаку: Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риби. У кожному з сузір'їв Сонце щорічно буває приблизно протягом місяця. По цьому поясу суходолу рухаються Сонце, Місяць і 5 планет. Під Землею знаходиться безодня — пекло, куди спускаються душі вмерлих. Вночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб вранці знову почати свій денний шлях по небу. Спостерігаючи захід Сонця за морський горизонт, люди думали, що воно сідає у море і сходить також з моря. Таким чином, в основі уявлень давніх вавилонян про Землю знаходилися спостереження за явищами природи, але обмеженість знань не дозволяла правильно їх пояснити.


Відкриття Австралії

Першість відкриття Австралії належить голландському мореплавцеві Віллему Янсзоону, якого іноді називають ВіллемомЯнцом.

18 (28) листопада 1605 р. він відплив з Бантама (о. Ява) на невеликому судні «Дейф-кен» у напрямку Нової Гвінеї, яку в ту епоху вважали виступом загадкового Південного материка. Рукописні карти, складені в ході експедиції, свідчать, що «Дейфкен» пройшов до островів Банда, поминув сстрови Кай і Ару, потім від мису Вале (південно-західного краю о. Фредерік-Хендрік) взяв курс на південний схід. На цьому курсі Янсзоон перетнув Торресову протоку і досяг західного узбережжя австралійського півострова Кейп-Йорк поблизу гирла річки Пеннафазер.


.

Що таке географія

Географія (від грецьк. ge — земля і grapho — пишу) — наука, що вивчає географічну оболонку Землі, її структуру і динаміку, взаємодію і розподіл у просторі її окремих компонентів.

Основні цілі — географічне наукове обгрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природокористування, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Найважливіший предмет географічного вивчення — процеси взаємодії людини і природи, закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища на локальному, регіональному, національному (державному), континентальному, океанічному, глобальному рівнях. Складність об'єкта дослідження обумовила диференціацію єдиної географії на ряд спеціалізованих наукових дисциплін. Це дає підставу розглядати сучасну географію . . . . .


Жак-Iв Кусто

ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Жак-Ів Кусто (1910—1997) — французький натураліст, океанолог, письменник. Народився 11 червня 1910 р. в Сент-Андре-де-Кюбзаку.

Закінчивши морську школу в Бресті, поступив мічманом на флот. Мріяв стати льотчиком, але через травми, отримані в автомобільній аварії у 1936 p., йому довелося залишити військово-морськульотну школу. Переїхавши в Тулон, став щодня плавати у Середземному морі для відновлення здоров'я, потім у нього з'явився інтерес до пірнання в масці. Почалися експерименти з підводною екіпіровкою, а в 1943 р. Кусто й інженер Е. Ганьян винайшли автономний скафандр з аквалангом. З його допомогою можна було вільно пересуватися під водою і спускатися під воду на глибину до 90 м. Кусто винайшов водонепроникні камери й освітлювальні прилади, а також першу підводну телевізійну систему. В 1950 р. він переобладнав американський мінний тральщик, що отримав назву «Каліпсо», і через рік приступив до організації підводних експедицій.

До перших досягнень . . . . .


Васко да Гама і відкриття морського шляху до Індії

Васко да Гама (1460— 1524) — португальський мореплавець, який відкрив морський шлях із Західної Європи до Індії. Про дитинство і юність Васко да Гами відомо небагато. Народився він у Синіші, отримав освіту в Еворі, вивчав мистецтво навігації. Після відкриття Б. Діашом в 1488 р. мису Доброї Надії король Жуан II наказав побудувати судна і направити їх на пошуки морського шляху до Індії, однак через смерть короля (в 1495 р.) проект експедиції довелося відкласти. Новий король Мануел І в перші роки правління прагнув зміцнити свої позиції, щоб здійснити плани Жуана. У 1497 р. він наказав відправити експедицію під керівництвом Васко да Гами. Флотилія складалася з флагмана «Сан Габріел», корабля «Сан Рафаел» і двох суден менших розмірів. 8 липня 1497 р.

Васко да Гама вийшов . . . . .


Сторінки