Географія

Шкільна бібліотека

використано матеріали шкільних підручників
по географії

http://www.SchoolLib.com.ua


 

Національний склад населення України

Національний склад населення України

Національний склад населення — розподіл населення певної території за
національностями.
В Україні живуть представники 100 національностей.
Більша частина населення — українці (77,8 %), корінне
населення країни. У всіх областях (окрім АР Крим) вони
становлять більшість населення, хоча їхня питома вага
найбільша в Центральній Наддніпрянщині й західних областях (90—96 %).
В Україні також живуть представники інших національностей (22,2%),
серед яких 17,3 % — росіяни. Найбільша їхня частка в АР Крим, Луганській,
Донецькій, Харківській і Запорізькій областях. В Україні проживають також
євреї (0,8 %), білоруси (0,6 %), молдавани (0,5 %), поляки (0,3 %), болгари,
угорці, греки та ін.

Сучасні демографічні процеси в Україні

Для характеристики соціально-економічного розвитку країни надзвичай-
но важливі знання про кількість її населення, його розміщення. Ці питання
вивчає наука демографія.
Загальна кількість населення в Україні у 2004 році становила близько
47,4 млн осіб. За цим показником Україна посідає п’яте місце в Європі (після
Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії). Проте наша країна посту-
пається багатьом європейським країнам за темпами приросту населення.
Розрізняють природний і механічний приріст. Природний приріст насе-
лення — різниця між кількістю людей, які народились (народжуваністю),
і тими, що померли (смертністю), на 1000 жителів. Механічний приріст — це
збільшення або зменшення кількості населення за рахунок міграції (пере-
міщення).

Географічне положення України. Державний кордон

Економіко-географічне положення (ЕГП) країни — це розташування кра-
їни відносно інших об’єктів; аналіз чинників, які впливають на розвиток її
господарства.
Україна розташована у Північній півкулі, на материку Євразія, у цент-
рально-східній частині Європи. Вона є однією з найбільших за площею
(603,7 тис. км 2 ) та населенням (понад 47,4 млн осіб) країн Європи.
Україна має вигідне економіко-географічне положення, що виражається
перш за все у її розташуванні на перехресті транспортних магістралей та
інших комунікацій, які з’єднують Центральну та Східну Європу, Європу та
Азію. Через її територію пролягають залізниці, автошляхи та трубопроводи
міжнародного значення, а також міжнародні авіалінії.
Україна має сухопутний кордон із сімома країнами: Росією (найдовший),
Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою, що
дає можливість розвивати економічні відносини з сусідніми державами.

Природні комплекси морів, що омивають Україну

Чорне море — внутрішнє море Атлантич-
ного океану, омиває береги України, Росії,
Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. Пло-
ща — 422 тис. км 2 , відстань із заходу на схід —
близько 1167 км, з півночі на південь — 624 км.
Найбільший півострів — Кримський, найбільші
затоки — Каркінітська, Каламітська, Феодо-
сійська, Джарилгачська. Середня глибина —
1271 м, максимальна — 2245 м. Береги слабко
розчленовані, найчастіше гористі, стрімчасті,
але в межах континентальної частини України
вони положисті.

.

Кримські гори

Кримські гори простяглися із заходу на схід на 180 км, їхня ширина — 50—60 км. У рельєфі чітко виділяються три
майже паралельно розташовані гряди: Головна (найвища), Внутрішня, Зовнішня (північна).
Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Передгірну, Головну гряду і Південний берег Криму.
Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішню і Внутрішню гряди. Кліматичні умови сприятливі.
Річна сума опадів — 550 мм. Річковий стік зарегульований водоймищами. На стан водних ресурсів впливає карст. Існує розвинений підземний стік.
Ґрунти — дерново-карбонатні на схилах, чорноземні на плоских міжгірських ділянках. Переважають ландшафти Лісостепу — дубові ліси чергуються з луговими степами.

Українські карпати

Українські Карпати — це єдиний природно-територіальний комплекс, до
складу якого входять власне Карпати, Передкарпатська підвищена рівнина
і Закарпатська низовина.
Карпати як гірська країна входять до Альпійсько-Гімалайського поясу складчастих гір. Формування Карпат ще триває, про що свідчать землетруси і повільні
підняття окремих ділянок.
Українські Карпати є тільки частиною Карпатських гір. Вони налічують чотири хребти (гірські гряди). Три гряди
складаються з осадових гірських порід, четверта — з вулканічних і являє собою ланцюг згаслих вулканів. Північно-східні схили хребтів крутіші,
ніж південно-західні. Ланцюги хребтів і подовжніх долин простягаються з північного заходу на південний схід. Тут розташовані родовища корисних
копалин, таких як нафта, природний газ, кам’яне вугілля, горючі сланці, озокерит (гірський віск), солі, мінеральні води, свинець, цинк, марганець,
боксити, графіт, золото та ін.

.

Зона степу

Степова  зона  розташована  на  південь 
від  Лісостепу  і  простягається  до  Азово-Чорноморського  узбережжя  і  Кримських 
гір.  Степ  займає  40 %  площі  України  й 
охоплює  Причорноморську  низовину, 
південну  частину  Придніпровської  і  По-дільської  височин,  а  також  рівнинну  час-тину Кримського півострова.
К лімат  помірно  континентальний. 

Зона лісостепу

Лісостепова  зона  простягається  від Передкарпаття  до  Середньоруської  висо-чини.  Південна  межа  проходить  лінією 
Ананьїв  —  Знам’янка  —  Олександрія — Світлогорськ  —  Красноград  —  Ізюм.  
На лісостепову  зону  припадає  третина  тери-торії України.
Рельєф території різноманітний. 
 На Правобережжі  розташовані  Волино-По-дільська  та  Придніпровська  височини  із 
плоскими  та  хвилясто-горбистими  по-верхнями (плато), які по берегах річок розчленовані балками і ярами.

Зона мішаних лісів

Зона  мішаних  лісів  займає  близько 
20 %  території  України,  представлена 
Українським  Поліссям.  Південна  межа 
проходить  поблизу  Рави-Руської,  Львова, 
Золочева,  Шепетівки,  Житомира,  Києва, 
Ніжина, Глухова.
Характерні низовинний  рельєф,  гра-війні,  піщані  й  піщано-глинисті  відклади. 
В  антропогені,  під  час  дніпровського  зле-деніння,  сформувалися  піщані  рівнини, 
моренні пасма, еолові форми рельєфу.

Географічні дослідження на території України

До середини XVIII століття свідчення про природу України надавали

мандрівники і літописці. Перші письмові відомості про території України

є джерелами не тільки географічних, але й історичних знань. Цінні геогра-

фічні відомості містяться у праці «Історія» давньогрецького вченого Геродо-

та. В ній вказуються тодішні назви річок і місцевостей на території України.

Подібні відомості наводять у своїх працях і давньоримські вчені Страбон,

Клавдій Птоломей, Пліній Старший. У Київському літописі 1187 року

вперше згадується географічна назва нашої землі — Україна.


Сторінки