Петра і Павла

Петра і Павла     12 липня Православна церква вшановує пам'ять святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Саме ці апостоли  більше за інших попрацювали в проповіді християнства серед іудеїв і язичників, тому церква називає їх «першоверховними апостолами».

Петро і Павло — два стовпи віри — два діаметрально протилежні характери, приходять до єдиного завершенні свого земного шляху.
Згідно з євангельським переказом, апостол Петро був старшим братом апостола Андрія, до зустрічі з Христом мав ім'я Симон. Разом з братом вони заробляли на хліб, ловлячи рибу. Апостольське ім’я Петро – (з грецьк. «камінь», «скеля») – дав йому Христос, коли покликав слідувати за собою.Тому апостол Петро за церковною традицією дійсно сприймається як той камінь, на якому була заснована Церква.

Не обтяжений освітою або вченістю Петро був дуже простою і щирою людиною, його спосіб мислення дуже живий, в характері — гарячковість. Для нього була характерна мова, що спонукує до негайних дій. Петро стає учасником багатьох подій, описаних у Євангелії. Саме його тещу зцілив Христос — і це було одне з перших чудес.
Петро брав участь в чудовому лові риби, коли, після довгих безрезультатних спроб упіймати хоч що-небудь,за словом Христа, сіті рибалок наповнилися рибою настільки, що почали рватися під вагою улову. У той момент Петро вперше визнав у Христі Господа, вжахнувся і в священному, побожному страху став благати Христа «Відійди від мене, бо грішна я людина».
Петро першим зі всіх апостолів повіриву божественне призначення Ісуса Христа і був особливо відданий своєму Вчителеві. За це  він був удостоєний особливої близькості до Господа.
Так, апостол Петро разом з Яковом та Іоаном знаходився поруч у момент Преображення Господа на горі Фавор. Він бачив тяжкі душевні страждання Ісуса Христа у Гетсиманському саду і, захищаючи Вчителя, відсік рабупервосвященика вухо.

Петро щиро вірив у свою безмежну відданість Христу. І коли Господь передрік зрадництво  своїх учнів, вигукнув: «Господи! чому я не можу йти за тобою тепер? Я душу свою покладу за Тебе».На що Ісус відповів йому: «душу свою за мене покладеш? Істинно говорю тобі: не проспіває півень, як ти відречешся від мене тричі». Апостол Петро щиро розкаявся у своєму вчинку і одержав прощення від Христа.

З цього часу Петро почав проповідувати від Вавілону до Риму.В день П'ятидесятниці він обернув до християнства спочатку п’ять тисяч чоловік, потім ще три. Ім’ям Ісуса він зцілював хворих та вбогих, воскрешав померлих.

За свою діяльність апостол двічі був запроторений у в'язницю, і коли вже був приречений до смерті, ангел чудесним  способом врятував його. Останні роки життя він присвятив проповіді Євангелія на Сході та Заході, за що був приречений до мученицької смерті у Римі.
Існує переказ, що римські християни просили Петра втекти, але Господь у чудесному видінні затримав його. Апостол Петро був засуджений на розп’яття і похований недалеко від тріумфального шляху у Римі.

І досі у вічному місті знаходиться Мамертинська темниця, в якій, згідно з наказом імператора Нерона, були ув'язнені апостоли Петро та Павло, які одночасно прийняли мученицьку смерть 29 червня67 року.День їхньої страти і відзначає Церква як день Петра і Павла.

За переказом, тут прийняла мученицьку смерть і дружина апостола Петра, яка була скрізь поруч з чоловіком.
Образ апостола Петра у християнській іконографії зображується у вигляді сивого старця з кучерявою головою, трохи лисою. Іноді зображують його з рибою у руках – натяк на його рибальство. Окремо пам’ять апостола Петра Церква визначає 16/29 січня.

Павло, за нашимипоняттями,— абсолютно протилежний Петрові: син багатих і знатних батьків, римський громадянин, учень відомого іудейського законовчителя Гамаліїла, «книжник і фарисей».
Спочатку, як відомо з Біблії, він носив єврейське ім’я Савл, і тільки після хрещення одержав ім’я Павло.
Коли Ісус Христос почав свою проповідницьку діяльність, Савлу було не більше 25 років. Наділений від природи великими здібностями, він відрізнявся навіть на фоні освічених фарисеїв та часто був у них ватажком. Коли почалися гоніння на християн, відзначився і в цьому.

Особливо показовою у цьому відношенні  є історія з вбивством Стефана. Красномовний та мужній послідовник християн, Стефан був схоплений фарисеями та за підбуренням Савла, був побитий камінням до смерті.Як свідчив потім Павло, гоніння на християн, переслідування учнів Христа було головною справою його життя у цей  час. Він навіть одержав від іудейських первосвящеників повноваження вирушити у Дамаск для виявлення усіх послідовників вчення Христа і їхнього повного винищення. Але на шляхудо Дамаска Господь освітив його таким яскравим світлом, що Савл осліпнув.

Відчувши на собі велич Бога, з цього моменту він повірив в Ісуса Христа та став зовсім іншою людиною. Після прийняття хрещення Господь повернув йому зір, і всю свою енергію Павло спрямував тепер на захист ідей Христа.

Навернення Павла відбулося на 30-му році життя, після цього — ще 30 років апостольського служіння. Переживши особисту зустріч з Христом, Павло розповідав про нього перед народами. Він здійснив кілька місіонерських подорожей і проповідував в Аравії, Сирії, Палестині, на Кіпрі, в Антіохії, в Афінах та багатьох інших містах. Усюди він творив дива і терпів гоніння.
Павлом було засновано безліч помісних церков, до них він і звбертав свої знамениті послання, які отримують назву «Павлове Євангеліє». Павло прийняв мученицьку кончину: його, як римського громадянина, обезголовили.

В ім’я Ісуса він здійснював чудеса, засновував церкви. Жоден з апостолів, як вважає Церква, не виголосив стільки промов, не залишив стільки послань, як апостол Павло. І врешті-решт своєю мученицькою смертю в ім’я Господа він повністю довів свою відданість Ісусу Христу.

Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося одразу ж після їх страти. Місце їх поховання було священним для перших християн.
Вшановуючи цього дня пам'ять першоверховних апостолів, Православна церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення тих, хто грішиь, і тих, хто виправляється: в апостоліПетр — образ того, хто відвернувся від Господа і покаявся, в апостоліПавлі — образ того, хто чинив опір проповіді Господній і потім повірив.
Головна особливість православних свят в тому, що в кожному дні закладений свій особливий зміст — просто згадувати навіть дуже важливі події — навряд чи принесе багато користі людині. Тому кожне свято православної Церкви несе в собі особливий сенс, допомагає зрозуміти, що саме людина повинна зробити у своєму житті, щоб та порожнеча, яка знаходиться в душі кожного, заповнилась не темрявою, відчаєм і зневірою, а Богом.

День апостолів Пера і Павла — це заклик до місіонерства — якщо ти сам отримав утіху в молитві, був свідком дива, якщо ти знайшов дар віри, то не зберігай його тільки для себе — поділись ним з іншим, допоможи і тому, хто поруч, побачити те, чого він поки не знає.
 
Першодрук: сайт Чернецтво Волині
  • На Петрів день і сонечко грає, але якщо дощ піде - сінокоси будуть мокрі.
  • Не хвалися, баба, що зелений луг, а дивись, який Петрів день.
  • Петро-Павло спеку додав.
  • Петро і Павло день (годину) збавив (темніють ночі).
  • День убуває, а спека прибуває.
  • Спекотне літо до Петрового дня.
  • На святого Петра дощ - жито як хвощ.
  • Якщо після Петра соловей співає більше чотирьох днів, то зима почнеться після Покрова (14 жовтня) через чотири тижні.

 



Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua