Перстач гусячий

Перстач гусячий — potentilla anserina L.

Родина розові — Rosaceae

Перстач гусячийЯк виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, з міцним стрижневим коренем, вкритим бурими рештками прилистків. Стебла дугоподібно піднесені, 10—30 см завдовжки, вкриті так само, як черешки й квітконіжки, білою або сивою повстю з домішкою рідких простих волосків. Прикореневі та нижні стеблові листки довгочерешкові, складаються з 6—7 листоч­ків, середні та верхні з 3—5 листочків. Листочки обернено­яйцевидні, з вузькоклиновидною основою, на верхівці з 2 — 4 зубцями з кожного боку листочка; зверху голі або з досить довгими рідкими волосками, зелені, блискучі, зісподу — біло- повстисті, сріблясті. Квітки з приємним запахом, трохи терп­куваті на смак, 1,5—2 см в поперечнику, жовті, на тонких квітконіжках. Плоди — тонкозморшкуваті, дрібні яйцевидні сім’янки. Цвіте в червці — вересні.

Де росте? На схилах, луках, пасовиськах, полях, перело­гах, біля жител, інколи невеликими заростями на узліссях, галявинах, у чагарниках, по узбіччях доріг — по всій тери­торії УРСР. В Полинному Степу зустрічається рідко, від­сутній в Карпатських лісах.

Що й коли збирають? Усю траву — під час цвітіння (сушать на протязі, на горищі під залізним дахом), насін­ня — восени.

Коли застосовують? Як в’яжучий, сечогінний, кровооздо- ровний, кровоспинний, болезаспокійливий засіб при спазмах і шлункових та маткових болях, при болісних менструаціях; для регуляції функціональної діяльності товстих кишок, при запорах; при жовчнокам’яній хворобі та хворобах печінки (діють дубильні речовини, гіркоти, смоли, слиз, солі).

Як чай готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 сто­лову ложку трави, настоюють 10 хвилин і п’ють 2—3 склян­ки на день. Застосовують у вигляді відвару. 20 г трави ва­рять 5 хвилин у 200 мл води і п’ють по 1 столовій ложці три­чі на день при спазмах і болях. При болісних менструаціях кладуть ще й компреси з цієї рослини на нижню частину живота, а всередину вживають напар 1 столової ложки сумі­ші трави гусячого перстачу, трави гірчака перцевого і трави меліси в співвідношенні 3:2:1 в 1 склянці окропу (протя­гом 10 хвилин), якого п’ють 3 склянки на день.

При шлункових коліках блюванні і спазмі воротаря, зокрема у дітей молодшого віку, добрі наслідки бувають від гусячого перстачу (у співвідношенні 5: 100 води) в дозі 1—3 чайних ложок відвару з молоком для припинення блю­вання.

Щоб запобігти викидневі, п’ють відвар з насіння гусячого перстачу на молоці (1 чайна ложка насіння на 1 склянку мо­лока). Випивають протягом дня, за 2 рази.

При жовчиокам’яній хворобі та при хворобах печінки п’ють свіжий сік з гусячого перстачу, змішаний (порівну) із свіжим соком зеленого жита — по 1 столовій ложці суміші, тричі на день.

Напаром або відваром полощуть рот при болі зубів, при цинзі, щоб зміцнити ясна; також вживають його для ван­ночок і компресів на рани, що кровоточать. Свіжі листки го­ять рани.

***** Советы на все случаи жизни предлагает мужской сайт. Интересные рассказы, приключения и прочее.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем



Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua