Атлантичний океан

Найглибший океан у світі

Океани багато в чому залишаються для нас загадкою. Ми навіть не знаємо віку океанів. Цілком можливо, що на перших етапах розвитку Землі океанів не існувало.

Сьогодні людина детально досліджує океанське дно, щоб краще їх вивчити. До глибини 3600 м. дно океанів покрите м’якими мулистими відкладеннями. Вони складаються з скелетів найдрібніших морських тварин. На глибинах, що перевищують 6 км., дно покрите дрібним червонуватим мулом, що має назву «червона глина». У склад червоної глини входять частинки скелетів тварин, залишки дрібних рослин і вулканічний попіл.

В даний час глибину океанів вимірюють . . . . .


Саргасове море та море Уедделла

Саргасове море — частина Атлантичного океану, розташована в суб­тропічних широтах між течіями: Канарською, Північною Пасатною, Північно-Атлантичною і Гольфстрімом. Це район малорухомих вод, середин­на частина субтропічного антициклонічного кругообігу, що утворюється кільцем згаданих вище течій. Площа 6—7 млн км2 (межі невизначені че­рез сезонні зміни меж течій). Глибина 6905 м (за іншими даними — до 7110 м). Названо від скупчень плаваючих на його поверхні бурих саргасових водоростей (Sargassum). Середня маса водоростей на всій акваторії моря — понад 10 млн т.


Карибське море

Карибське море — напівзамкнуте окраїнне море тропічної зони Атла­нтичного океану, між Центральною і Південною Америкою на заході та півдні і Великими і Малими Антильськими островами на півночі і сході. Площа 2 777 тис. км2. Глибина до 7090 м. Затоки: Гондураська, Лос-Москітос, Дар'єнська, Венесуельська, Парія. Великі острови: Куба, Га­їті, Ямайка, Пуерто-Ріко, Трінідад, Барбадос. Сполучене Юкатанською протокою з Мексиканською затокою, Панамським каналом з Тихим океаном.


Чорне море

Чорне море — середземне море Атлантичного океану, між Європою і Малою Азією, біля берегів Росії, України, Румунії, Болгарії, Туреччини і Грузії. Керченською протокою сполучається з Азовським морем, прото­кою Босфор — з Мармуровим морем і далі через протоку Дарданелли — з Егейським і Середземним морями. Площа 422 тис. км2. Найбільша глибина 2210 м. Великі затоки: Дністровський і Дніпрово-Бузький лима­ни, Каркинітська, Каламітська, Самсунська і Синопська затоки. Впа­дають великі річки Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Ріоні, Кизил-Ірмак. На глибині понад 150 м вода заражена сірководнем (на вели­ких глибинах немає живих організмів).


Балтійське море

Балтійське море — внутрішньоматерикове море Атлантичного океа­ну, біля берегів Північної і Середньої Європи. Сполучається з Північним морем Датськими протоками. Площа 419 тис. км2. Переважаючі глиби­ни 40—100 м, максимальна — 470 м. Великі острови: Борнхольм, Гот­ланд, Еланд, Сааремаа, Хийумаа, Рюген, Аландські. Великі затоки: Ботнічна, Фінська, Ризька. У Балтійське море впадає бл. 250 річок, утому числі річки Нева, Західна Двіна (Даугава), Німан, Вісла, Одра. Соло­ність у західній частині 11 ‰, у центральній 6—8 ‰.

Клімат Балтійсько­го моря морський помірних широт з рисами континентальності. В осінньо-зимову пору року часто проходять циклони, які несуть із собою по­хмуру погоду з сильними південно-західними і західними вітрами. У пі­внічно-східній частині море замерзає. Внаслідок великого ступеня . . . . .


Середземне море

Середземне море — море між Євразією і Африкою. Сполучається ву­зькою (шириною 15 км) Гібралтарською протокою з Атлантичним океа­ном, через протоку Дарданелли, Мармурове море і протоку Босфор — з Чорним морем, Суецьким каналом — з Червоним морем. Площа 2,5 млн км2. Середня глибина 1438 м, максимальна 5121 м. Великі ост­рови: Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Крит, Кіпр. Впадають великі річки: Ебро, Рона, По, Ніл. Великими півостровами і островами розділяється на моря: Альборан, Балеарське, Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне, Егейське і Кіпрське. До басейну Середземного моря відносять Мармурове, Чорне і Азовське моря. Солоність від 36 ‰ на заході до 39,5 ‰ на сході.


Південна частина Атлантичного океану

Деякі фахівці відносять до Атлантичного океану на півдні весь вод­ний простір до самого Антарктичного льодовикового покриву; інші при­ймають за південну межу Атлантики уявну лінію, що з'єднує мис Горн у Південній Америці з мисом Доброї Надії в Африці. Берегова лінія в пів­денній частині Атлантичного океану менш порізана, ніж у північній, тут також відсутні внутрішні моря. Єдиною великою затокою на африкансь­кому узбережжі є Гвінейська. На узбережжі Південної Америки великі затоки також нечисленні. Найпівденніший край цього материка — Вог­няна Земля — має порізану берегову лінію, оточену численними дрібни­ми островами.

Окрім Серединно-Атлантичного хребта, у Південній Атлантиці виді­ляються два основних підводних гірських ланцюги. Китовий хребет простягається від південно-західного краю Анголи до о. Трістан-да-Кунья, де він сполучається з Серединно-Атлантичним. Пасмо Ріо-де-Жа­нейро тягнеться від о-вів Трістан-да-Кунья до міста Ріо-де-Жанейро і являє собою групи окремих підводних височин.


Північна частина Атлантичного океану

Атлантичний океан поділяється на північну і південну частини, межа поміж якими умовно проводиться по екватору. Однак з океанографічної точки зору, до південної частини океану потрібно віднести екваторіальну протитечію, розташовану на 5—8° пн. ш. Північна межа здебільшого про­водиться по Північному Полярному колу. Місцями ця межа відмічена підводними хребтами. У Північній півкулі Атлантичний океан має силь­но порізану берегову лінію. Його відносно вузька північна частина спо­лучається з Північним Льодовитим океаном трьома неширокими прото­ками. На північному сході Девісова протока шириною 360 км (на широті Північного Полярного кола) з'єднує Атлантичний океан з морем Баффіна, що відноситься до Північного Льодовитого океану. У центральній частині, між Гренландією й Ісландією, знаходиться Датська протока шириною у найвужчому місці всього 287 км. На північному сході, між Ісландією і Норвегією, знаходиться Норвезьке море шириною бл. 1220 км. На сході від Атлантичного океану відокремлюються дві глибоких аква­торії, що входять у сушу. Більш північна з них починається Північним морем, яке на сході переходить у Балтійське море з Ботнічною і Фінсь­кою затоками. Південніше є система . . . . .


Загальна характеристика Атлантичного океану

Атлантичний океан — другий за величиною (після Тихого океану) океан. Площа з морями 91,6 млн км2, об'єм води 329,7 млн км3, середня глибина 3600 м, найбільша 8742 м (жолоб Пуерто-Ріко). Майже всі моря Атлантичного океану — Балтійське, Північне, Середземне, Чорне, Ка­рибське та інші — і великі затоки — Біскайська, Гвінейська — знахо­дяться у Північній півкулі. У Південній півкулі — моря Уедделла, Скоша, Лазарева — біля Антарктиди. Основні групи островів: Великобрита­нія, Ірландія, Ньюфаундленд, Великі і Малі Антильські, Канарські, Зе­леного Мису, Фолклендські (Мальвінські).

Меридіональний Серединно-Атлантичний хребет ділить Атлантич­ний океан на східну і західну частини (глибина над ним бл. 3 тис. м; на сході і заході від нього — 5—6 тис. м). Температура води на поверхні біля екватора до 28 °С, у високих широтах замерзає. Солоність 34—37,3 ‰. Поверхневі течії утворюють у субтропічних широтах антициклональний, а в північних помірних і південних високих широтах — циклональний кругообіг. Північний субтропічний кругообіг складається . . . . .