Бразилія

Бразилія

Бразилія, Федеративна Республіка Бразилія — держава в Південній Америці. Площа 8,5 млн км2. Населення 165,6 млн людей (2000), понад 95 % бразильці. Білі — 55 %, метиси і мулати — 38 %, чорношкірі — 6 %. Міське населення 80 % (1998). Офіційна мова — португальська. Більшість віруючих католики (80 %). Бразилія — федерація в складі 26 штатів і Федерального (столичного) округу. Столиця — місто Бразилія. Глава держави і уряду — президент. Законодавчий орган — двопалатний Національний конгрес.

Центральну і південну частини Бразилії займає Бразильське плос­когір'я (вища точка — г. Бандейра, 2890 м); на півночі — Амазонська низовина і відроги Гвіанського плоскогір'я. На крайньому півдні — Лаплатська низовина. Клімат змінюється з північного заходу на південний схід від екваторіального до субтропічного (середні температури січня від 23 до 29 °С, липня від 16 до 24 °С). Опадів 3000 мм на заході Амазонської низовини, до 500 мм на північному сході Бразильського плоскогір'я, 1200 мм на рік на півдні. Головні річки — Амазонка, Сан-Франсиску, Парана. На Амазонській низовині — вологоекваторіальні ліси, в центра­льній частині — савани і рідколісся, на Приатлантичній низовині — тро­пічні змінно-вологі, на півдні — вічнозелені ліси. Під лісом — 38 % тери­торії країни. Понад 20 національних парків і заповідників.


Річка Амазонка

Амазонка — річка в Південній Америці, переважно на території Бра­зилії, найповноводніша, найширша і найглибша та друга за довжиною у світі. Довжина від верхів'я р. Мараньйон 6,4 тис. км, від початку р. Укаялі понад 7 тис. км. Площа басейну 7180 тис. км2 (найбільша у світі). Впадає в Атлантичний океан.

Понад 500 приток (з них 17 довжиною більше за 1500 км): Укаялі, Мадейра, Тапажос, Шингу, Іса, Жапура, Ріу-Негру тощо. Середня витрата води 220 тис. м3/с. Припливи розпо­всюджуються на 1400 км від гирла. Судноплавна на 4300 км. Основні порти: Ікітос, Манаус, Обідус, Сантарен, Белен. Гирло Амазонки було відкрите у 1500 p., коли іспанська експедиція на чолі з В. Пінсоном увійшла в нього і піднялася уверх на 80 км. Через 40 років інший іспан­ський загін — 50 чоловік під командуванням Ф. де Орельяни — здійснив подорож від далеких Анд по річках Напо і Амазонка до Атлантичного океану. До XIX ст. натуралісти нарешті взялися за вивчення секретів річок Амазонії і навколишніх лісів. З 1848 по 1859 р. англійський дослід­ник Г. Бейте виявив тисячі видів комах, а ботанік Р. Спрус зібрав зразки майже 7000 невідомих науці рослин.


Бразильське плоскогір'я

Майже всю південну половину Бразилії займає велике Бразильське плоскогір'я (іноді називається нагір'ям). Висота 250—900 м. Тут зосере­джена велика частина найродючішіх земель і найцінніших корисних копалин країни.

Східний край плоскогір'я, на сході від р. Парана, густо населений. Малонаселені посушливі внутрішні райони, включаючи ба­сейн р. Сан-Франсіску, називаються сертанами. Східна окраїна на пів­ночі від Ріо-де-Жанейро має ступінчасту будову: круті скелі, звернені схилами до океану, підносяться пасмами, одна над іншою. На півдні від Ріо-де-Жанейро уступ плоскогір'я досягає великої висоти. Він назива­ється Великим уступом, а на окремих ділянках — Серра-Жерал, Серра-ду-Мар, Серра-ду-Паранапіакаба.


Амеріго Веспуччі

Амеріго Веспуччі (1454—1512) — італійський мореплавець, на честь якого названа Америка. Народився 18 березня 1454 р. у Флоренції в сім'ї нотаріуса. Навчався у свого дядька Дж. А. Веспуччі, який прищепив йому любов до космографії та астрономії. Пізніше вчився у Пізанському університеті. З 1480 р. служив агентом банкірського дому Медічі у Флоренції. Наприкінці 1491 р. відправився до Севільї як помічник Дж. Берарді, який представляв інтереси сімейства Медічі в морській торгівлі, і до 1499 р. жив в Іспанії. Хоча Веспуччі стверджував, що в 1497—1498 pp. брав участь в експедиції Алонсо Охеди до берегів Америки, більшість істориків піддають сумніву правдивість цього повідомлення. Більш вірогідною була його участь в експедиції А. Охеди 1499— 1500 pp. Експедиція обстежувала узбережжя Бразилії й гирло Амазонки. Одне з суден стало на якір у затоці Парія, відкритій у 1498 р. Колумбом. Після дослідження островів біля берегів Венесуели, у середині червня 1500 р. експедиція повернулася до Іспанії. Найзначнішою була подорож Веспуччі 1501— 1502 pp., зроблена ним у складі експедиції Гонсалу Куелью за дорученням і на кошти португальського короля Мануела І. Відомості про дати і відстані, які наводить Веспуччі, цього разу більш численні і точніші, ніж ті, що містяться в описах його перших експедицій. До завдань цієї експедиції входило обстеження Землі Санта-Крус (Бразилія), відкритої П. Кабралом і прийнятої ним за острів, а також пошук шляхів на південь. 13 травня 1501 р. флотилія під командуванням Г. Куелью, що складалася