гадючник шестипелюстковий

Гадючник в’язолистий (таволга в’язолиста), Гадючник шестипелюстковий

Гадючник в’язолистий (таволга в’язолиста) — Filipendula ulmaria Maxim. 
Гадючник шестипелюстковий — Filipendula hexapetala Gilib.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядає гадючник в’язолистий? Багаторічна трав’я­ниста рослина 60—120 см заввишки. Стебло пряме, голе, реб­ристе, вгорі здебільшого галузисте. Листки переривчасто-пе- ристі, нерівно двічізубчасті, непарний верхівковий лист більший, три-, п’ятилопатевий і бокові (по 2—5 пар невели­ких, овальних, нероздільних і кілька пар дрібних поміж них) — темно-зелені, знизу білоповстисті. Квітки дрібні, чис­ленні, зібрані у пухку волоть, кремові або жовті, інколи чер­вонуваті, пахучі. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, але на півдні рідше, по вологих луках, берегах річок і озер, у вільшаниках, у вологих лісах, у заростях.

Що й коли збирають? Квітки й листки — влітку (з трав­ня по липень), коріння, яке діє сильніше,— восени і на­провесні.

Коли застосовують? Як потогінний засіб при лихоманці, нежитю, грипі, отруєнні крові від укуса гадюки; як сечогін­ний засіб при нефритах, хворобах сечового міхура, водянці і випітних плевритах; при подагрі, ревматизмі; при болях у шлунку, проносах, дизентерії (дія дубильних речовин); при геморої.