країни Азії

Індонезія

Індонезія, Республіка Індонезія — держава в Південно-Східній Азії, на островах Малайського архіпелагу і у західній частині о. Новая Гвінея (Іріан-Джая). Площа 1919,4 тис. км2. Населення 234,89 млн людей (2003). Міське населення 39 % (1998). Офіційна мова — індонезійська. Біль­шість віруючих — мусульмани (88 %). Адміністративно-територіальний поділ: 24 провінції, 2 особливі адміністративні одиниці, що мають статус провінцій, і І метрополітенський округ (столичний). Столиця — Джака­рта. Вищий орган державної влади — Народний консультативний кон­грес. Глава держави і уряду — президент. Законодавчий орган — парла­мент (Рада народних представників).

Понад 1/2 території займають гори (до 5029 м, на о. Новая Гвінея). Бл. 400 вулканів, у т. ч. понад 100 діючих. Клімат переважно екваторіаль­ний і субекваторіальний, на низовині середньомісячні температури від 25 до 27 °С, у горах — прохолодніше. Опадів 2000—4000 мм на рік. Річки багатоводні. Бл. 2/3 території покрито вологими тропічними лісами. Діля­нки рідколісся і саван.


Індія

Індія (на мові хінді — Бхарат), Республіка Індія — держава в Півден­ній Азії. Площа 3,287 млн км2. Населення 1,4 млрд людей (2003). Індія багатонаціональна держава; найбільш численні хіндустанці, телугу (андхра), маратхі, бенгальці, біхарці, таміли, гуджаратці, каннара, малаялі, пенджабці тощо. Міське населення 28 % (1998). Офіційні мови — хінді і англійська; в штатах — офіційні національні мови. Віруючі (%): індуїсти 80, мусульмани 14, інші — християни, сикхи тощо. Індія — федеративна республіка, у складі 25 штатів і 7 союзних територій центрального підпо­рядкування. Столиця — Делі. Входить до Співдружності. Глава держа­ви — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент.

Омивається Індійським океаном, Аравійським морем і Бенгальсь­кою затокою. Велику частину п-ва Індостан займає Деканське плоско­гір'я, на півночі знаходяться Індо-Гангська рівнина і найвищі гори Зем­лі — Гімалаї (висота в Індії до 8126 м, г. Нангапарбат) і Каракорум. Клі­мат переважно тропічний, на півночі — тропічний мусонний. На рівни­нах середні температури січня від 15 °С на півночі до 27 °С на півдні, травня 28—35 °С. Опадів — від 60—100 мм на рік в пустелі Тар на заході країни, 300—400 мм в центральних районах Декану, 3000—6000 мм у Східних Гімалаях і на зовнішніх схилах Гат, до 12 тис. мм у Черапунджі на плато Шиллонг (найвологіше місце на Землі). Основні річки — Ганг, Брахмапутра, Інд. Тропічні ліси, савани і чагарникова напівпустеля. У горах — висотна поясність. Національні парки Казіранга, Манас та інші; численні резервати.


Японія

Японія (япон. Ніппон, Ніхон) — держава у Східній Азії, що знахо­диться на островах (Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сікоку, арх. Рюкю, всього бл. 4 тис.), які омиваються Тихим океаном, Японським, Охотським і Східнокитайським морями. Площа 377,8 тис. км2. Населення 127,2 млн людей (2003); японців 99,4 %. Міське населення 79 % (1998). Офіційна мова — японська. Більшість віруючих — буддисти і синтоїсти. Адміністра­тивно-територіальний поділ: 9 областей, що об'єднують 44 префектури; столичний округ і 2 міські префектури. Столиця — Токіо. Японія — кон­ституційна монархія. Глава держави — імператор. Законодавчий орган — двопалатний парламент (Палата радників і Палата представників).

Рельєф переважно гірський. Численні діючі і згаслі вулкани, в т. ч. вища точка Японії — вулкан Фудзіяма (на о. Хонсю, 3776 м). Часто бува­ють землетруси. На Тихоокеанське узбережжя іноді обрушуються цуна­мі. Клімат субтропічний мусонний, на півночі помірний, на півдні тропі­чний. Середні температури січня від-5 °С на о. Хоккайдо до 16 °С на арх. Рюкю, липня відповідно від 22 до 28 °С. Опадів на більшій частині країни 1700—2000, на півдні до 4000 мм на рік, восени часто бувають тайфуни. Річки короткі, багатоводні. Велике оз. Біва. Понад 2/3 території під ліса­ми (на Хоккайдо головним чином хвойні, південніше — субтропічні віч­нозелені) і чагарниками. Численні національні парки (в т. ч. Бандай-Асахі, Нікко, Сето-Найкай, Сікоцу-Тоя, Фудзі-Хаконе-Ідзу, підводні парки на мілководдях), заповідники, резервати.


Китай

Китай, Китайська Народна Республіка (кит. Чжунхуа женьмінь гунхего) — держава в Центральній і Східній Азії. Площа 9,596 млн км2. Населення 1,286 млрд людей (2003); китайці (хань) 93 %, чжуани, уйгу­ри, монголи, тибетці, хуей та інші (усього понад 50 народів). Міське населення 26,4 % (1991). Офіційна мова — китайська. Буддизм, дао­сизм, конфуціанство. Адміністративно-територіальний поділ: 22 провін­ції (без Тайваню), 5 автономних районів і три міста центрального підпо­рядкування. Столиця — Пекін. Вищий орган державної влади — Всекитайські збори народних представників, його постійно діючий орган — Постійний комітет. Глава держави — голова КНР. Китай знаходиться в межах помірного, субтропічного і тропічного поясів. Південно-західна частина Китаю зайнята Тибетським нагір'ям (середня висота бл. 4500 м), оточеним гірськими системами Гімалаїв, Каракорума, Куньлуня, Наньшаня і Сіно-Тибетськими горами; на заході і північному заході — високі рівнини (Таримська, Джунгарська, Алашань) і гори Східного Тянь-Шаня. Східна частина країни менш висока; на північному сході — Маньчжуро-Корейські гори, Великий і Малий Хінган, рівнини в басейні р. Сунгарі; південніше — Лесове плато, Велика Китайська рівнина; на півдні — гори Наньлін, Юньнань-Гуйчжоуське нагір'я. Клімат на заході контине­нтальний, на сході переважно мусонний. Середні температури січня від -24 °С на півночі і в Тибетському нагір'ї до 18 °С на півдні, липня на рівнинах від 20 до 28 °С. Річна кількість опадів зменшується від 2000— 2500 мм (на півдні і сході) до 50—100 мм (на півночі і заході). Восени часто бувають тайфуни. Західні райони — область внутрішнього стоку; на схо­ді розгалужена мережа річок. Головні річки — Янцзи, Хуанхе, Сунгарі, Чжуцзян. Найбільш значні озера: Кукунор, Дунтінху, Поянху. На заході — пустеля Такла-Макан, на півночі — частина пустелі Гобі. Під лісом бл. 8 % площі. Численні резервати.


Соціально-економічна характеристика країн Азії

Азія — найбільший за площею і населенням регіон світу, причому цю першість він зберігає протягом усього існування людської цивілізації. Площа Азії — 627 млн км2, вона включає понад 40 суверенних держав. У основному до складу регіону входять країни, що розвиваються. Вони мають різні розміри: дві з них відносяться до країн-гігантів, інші — до великих країн. Кордони між ними проходять по добре виражених приро­дних рубежах.

Економіко-географічне становище країн Азії визначається їх сусід­ським положенням, приморським положенням більшості країн і гли­бинним положенням деяких країн. Перші дві особливості сприятливо впливають на їхнє господарство, а третя утруднює зовнішні економічні відносини. Політичний устрій країн різноманітний: Японія, Малайзія, Таїланд, Непал, Бутан, Йорданія — конституційні монархії. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бруней, Оман — абсолютні монархії, інші держави — республіки.

Район надто неоднорідний за структурою і рельєфом: у його межах відмічається найбільша на землі різниця висот. Внаслідок цього мінера­льні ресурси Азії дуже різноманітні. У межах Китайської, Індостанської платформ зосереджені основні басейни кам'яного вугілля, залізної і ма­рганцевої руд, нерудних копалин. У межах альпійсько-гімалайського і тихоокеанського складчастих поясів переважають руди. Але головне багатство регіону, що визначає також і його роль в міжнародному географічному розподілі праці, — це нафта. Запаси нафти і газу є в більшо­сті країн Південно-Західної Азії, але основні родовища знаходяться в Саудівській Аравії, Кувейті, Іраку, Ірані. Агрокліматичні ресурси Азії неоднорідні. Значні території гірських країн малопридатні для господар­ської діяльності, за винятком тваринництва; забезпеченість ріллею не­велика і продовжує скорочуватися. На рівнинах сходу і півдня є досить сприятливі умови для землеробства. У Азії знаходиться 3/4 зрошуваних земель світу.