морський транспорт

Морський транспорт

Морський транспорт найбільшою мірою сприяв розвитку процесів інтернаціоналізації господарського життя країн і регіонів світу. Кон­центрація потоків різних вантажів у портах обумовила створення ве­ликих промислових виробництв (нафтопереробних, металургійних та інш.). За допомогою морського транспорту здійснюється переважна частина перевезень міжрегіональних торгових вантажів. Саме функ­ціонування морського транспорту спричинило встановлення міжна­родних правил судноплавства, його захисту і безпеки. Морський транспорт — найважливіша і невід'ємна частина світової транспорт­ної системи, що охоплює і об'єднує розділені морями і океанами час­тини світу. Його продуктивність істотно більша, ніж у інших видів транспорту. Вантажопідйомність морських суден значно перевершує можливості залізничних складів. Природні морські шляхи не вимага­ють особливих витрат на їх утримання. Кількість людей, зайнятих на транспортних засобах, незначна. У результаті собівартість перевезень вантажів морським транспортом була і залишається однією з найни­жчих на транспорті. Засоби морського транспорту під впливом НТР постійно удосконалюються: зростає вантажопідйомність суден, їхня швидкість, безпека, методи завантаження і розвантаження за раху­нок контейнерів та інших інновацій, спеціалізація за складом перевожуваних вантажів тощо. Тому тоннаж і вантажопідйомність світо­вого флоту збільшувалися повільніше, ніж його вантажообіг: зростаю­чий обсяг роботи морських перевезень забезпечується усе меншими сумарними потужностями флоту. На морський транспорт припадає понад 3/5 вантажообігу всіх видів транспорту. Незважаючи на конку­ренцію трубопровідного транспорту, кількість вантажів, що перево­зяться морем, і загальний вантажообіг продовжують зростати. Це зу­мовлено — спеціалізацією окремих країн, зростаючою в сфері матері­ального виробництва, особливо у видобутку і постачанні на експорт палива та інших видів сировинних товарів. Територіальний розрив між виробниками цих товарів та їх споживачами досягає 8—10 тис. км.


Світовий транспорт

Повітряний транспорт з'явився не так давно — бл. 80 років тому. У епоху НТР істотно збільшилася діяльність повітряного транспорту: за 1950— 1995 pp. довжина світових повітряних трас збільшилася з 3,3 до 7,9 млн км, тобто більш ніж у 2 рази, а число авіапасажирів досягло 1,3 млрд людей — бл. 1/4 населення землі. Інфраструктуру галузі складає мережа аеропор­тів: у світі споруджено бл. 1100 аеропортів, обслуговуючих міжнародні пе­ревезення, і ще більшу кількість аеропортів місцевого значення для трас довжиною до 700—800 км (в Західній Європі — 300—400 км). Найбільші з 25 провідних аеропортів, що виконували міжнародні операції в 1995 p., розташовані переважно в Європі (16), в Азії (5) і в Північній Америці (4). Частка повітряного транспорту у світовому вантажообігу всіх видів транс­порту дуже мала і складає менше відсотка. Однак його роль в доставці термінових вантажів поза конкуренцією, а в умовах глибокого міжнарод­ного розподілу праці це має велике значення. Наявність міжнародних ае­ропортів у «нестоличних» містах — одна з ознак рівня економічного розви­тку країни. Зазвичай країни «третього світу» мають один великий аеро­порт в столиці, а дрібні посадочні смуги розкидані по всій країні і носять місцевий характер, оскільки призначені для обслуговування невеликих сільськогосподарських, наукових або військових літаків.