родина розові

Малина звичайна (дикоросла)

малинаМалина звичайна (дикоросла) — Rubus idaeus L.

Багато­річний напівкущик з родини розових (Rosaceae)

Стебло усіяне дрібними колючками або білуватими щетинками, пряме. Листки зверху темно-зелені, знизу білуваті від волосків, які покривають їх. Квітки білі, зібрані в трохи пониклі суцвіття, % сидять на верхівках стебел в пазухах листків. Плоди — дріб­ні кістянки, що зрослися в майже овальний складної форми плід. Цвіте в червні — липні. Плоди збирають у липні — серп­ні. Росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісо­степу (крім Донецького), в Криму—рідко. З лікувальною метою використовують плоди і листки малини. Сушені плоди є засобом потогінним, протигарячковим, апетитним, що поси­лює травлення, вітамінним, протииохмільним, болетамуваль­ним, протизапальним. В ягодах містяться цукристі речови­ни, органічні кислоти (цитринова, яблучна, саліцилова, му­рашина), пектинові, барвні речовини, летка олія, вітамін С, каротин, вітаміни групи В, солі калію і міді.


Шипшина собача

Шипшина собача — Rosa canina L.

Родина розові — Rosaceae

Шипшина собачаЯк виглядає? Багаторічний кущ 100—150 см заввишки, з лозиноподібними гілками і численними колючками. Існує багато видів і різновидностей шипшини, найбагатша на віта­мін G шипшина корична (Rosa cinnamomea L.). Листки не­парноперисті, з 5—7 довгасто-еліптичними або довгасто-яйце­видними гостропилчастими листочками. Квітки з приємним запахом, з ланцетовидними приквітковими листками, п’яти­пелюсткові, пелюстки блідо- або темно-червоні, широкояйце- видні. Плід — несправжня ягода з численними горішковид- ними сім’янками всередині. Плоди м’ясисті, зверху гладень­кі, всередині волосисті, оранжеві або червоні, приємні на смак, містять у собі вітамін С, А, Вг, К і Р. Цвіте у травні — червні, ягоди достигають у жовтні.

Де росте? На узліссях, межах, в ярах, придорожних ро­вах, серед чагарників, під парканами, по цвинтарях — по всій території УРСР. Рослина дуже мінлива.

Що й коли збирають? Листки під час цвітіння, стиглі ягоди — приблизно з 15 жовтня (сушать в печі при темпе­ратурі до 80°).


Терен колючий

Терен колючий — Prunus spinosa L.

Родина розові — Rosaceae

Терен колючийЯк виглядає? Розчепірено-галузистий 1—3 м заввишки кущ з колючими гілками. Молоді гілки пухнасті. Листки довгасто-еліптичні, почергові, квітки білі, п’ятипелюсткові. Плоди — кістянки, кулясті, сині з сизим нальотом, на смак терпкі, достигають у вересні — жовтні. Цвіте у квітні — травні.

Де росте? На схилах, по сухих лісах, чагарниках, на узліс­сі, при дорогах, на межах, у ярах, на сухих крутих берегах річок — у Закарпатті, Карпатах, на Розточчі-Опіллі, в За­хідному Поліссі і Волинському Лісостепу.

Що й коли збирають? Корені і кору — восени, квітки й листки — в травні, ягоди — у вересні — жовтні.

Коли застосовують? Як в’яжучий засіб при проносах (зменшують також позиви) вживають свіжий сік з ягід, по­видло, настоянку на червоному вині чи горілці.


Суниці лісові

Суниці лісові — Fragaria vesca L.

Родина розові — Rosaceae

суниці лісові, родина розові, лікарські рослиниЯк виглядають? Багаторічна трав’яниста рослина 5— ЗО см заввишки. Буре кореневище горизонтальне або скісне, з довгими, повзучими пагонами. Стебло пряме, волохате. Листки — трійчасті, прикореневі, з 3 сидячими, овально-ром­бічними великозубчастими листочками, темно-зелені, зверху майже голі, знизу сизувато-зелені, пухнасті. Суцвіття щит­ковидні, квітки двостатеві, сидять на довгих квітконіжках, пухнастих від притиснутих до стебла волосків, пелюстки кві­ток білі. Цвітуть суниці у травні — червні. Плоди — численні сухі зернятка на ягоді. Ягоди з приємним запахом і смаком, зеленувато-червоні або яскраво-червоні, містять у собі багато заліза, дозрівають у червні — липні.

Де ростуть? В лісах, серед чагарників, на узліссях, галя­винах, на сухих трав’янистих схилах, зрубах. У лісових ра­йонах і в північній та середній частинах Лісостепу ростуть звичайно, у напрямку на південь рідшають, в Криму ростуть у передгір’ях і в горах.


Приворотень звичайний, Стокротки багаторічні

Приворотень звичайний — Alchimilla vulgaris L.

Родина розові — Rosaceae

Стокротки багаторічні — Beilis perennis L.

Родина складноцвіті — Compositae

Приворотень звичайнийЯк виглядає приворотень звичайний? Багаторічна трав’я­ниста рослина, 10—30 см заввишки. Стебла стеляться, але під час цвітіння дугоподібно піднімаються вгору. Листки нижні на довгих черешках, верхні майже сидячі, молоді, дещо зморщені. Верхні листки п’ятилопатеві, нижні семи-, дев’я- тилопатеві, лопаті округлі, зарубчасто-пилчасті, з обох боків вкриті волосками. Квіток багато, вони дуже дрібні, непоказ­ні, зелено-жовті, зібрані у клубочки. На смак рослина іноді гіркувата, здебільшого терпка, виявляє в’яжучу дію, з слабо бальзамічним запахом. Цвіте у травні — жовтні.

Де росте? По луках, гаях, на межах, узліссях, пасо­виськах. Має багато різновидностей. Деякі з них ростуть лише в Криму, інші в Карпатах, Закарпатській області, ще інші на Поліссі, в Житомирській області, Сумській, спора­дично в Лісостепу (Тернопільська й Вінницька області, око­лиці Харкова).

Що й коли збирають? Цілу рослину, під час цвітіння.


Перстач прямостоячий (калган)

Перстач прямостоячий (калган) — Potentilla erecta (L.) Наmре.

Родина розові — Rosaceae

Перстая прямостоячий, калганЯк виглядає? Трав’яниста багаторічна рослина 10—40 см заввишки, з товстим, вигнутим або простим, циліндричним, багатоголовковим, всередині червоним кореневищем і числен­ними придатковими корінцями. Стебла тягнуться вгору. Вони короткопухнасті. Листки трійчасті, сидячі, надрізано- пилчасті з притисненими волосками. Квітки на довгих квіт­коніжках, виходять поодиноко з пазух листків або верхівок стебла, віночок їх з чотирьох золотаво-жовтих пелюсток, при основі з червоною плямою. Чашечка — з чотирьох внутріш­ніх і стількох же зовнішніх часток, які чергуються між со­бою. Цвіте в червні — жовтні.

Де росте? На більшій частині території УРСР — на вогких луках, пасовиськах, у степовій зоні — по долинах рік, в лісах Закарпаття, Карпат, на Поліссі, зрідка в Лісостепу. Не росте в Криму.

Що й коли збирають? Викопують кореневища рано на­весні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі ко­рені в темноті фосфоризують.


Перстач гусячий

Перстач гусячий — potentilla anserina L.

Родина розові — Rosaceae

Перстач гусячийЯк виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, з міцним стрижневим коренем, вкритим бурими рештками прилистків. Стебла дугоподібно піднесені, 10—30 см завдовжки, вкриті так само, як черешки й квітконіжки, білою або сивою повстю з домішкою рідких простих волосків. Прикореневі та нижні стеблові листки довгочерешкові, складаються з 6—7 листоч­ків, середні та верхні з 3—5 листочків. Листочки обернено­яйцевидні, з вузькоклиновидною основою, на верхівці з 2 — 4 зубцями з кожного боку листочка; зверху голі або з досить довгими рідкими волосками, зелені, блискучі, зісподу — біло- повстисті, сріблясті. Квітки з приємним запахом, трохи терп­куваті на смак, 1,5—2 см в поперечнику, жовті, на тонких квітконіжках. Плоди — тонкозморшкуваті, дрібні яйцевидні сім’янки. Цвіте в червці — вересні.

Де росте? На схилах, луках, пасовиськах, полях, перело­гах, біля жител, інколи невеликими заростями на узліссях, галявинах, у чагарниках, по узбіччях доріг — по всій тери­торії УРСР. В Полинному Степу зустрічається рідко, від­сутній в Карпатських лісах.

Що й коли збирають? Усю траву — під час цвітіння (сушать на протязі, на горищі під залізним дахом), насін­ня — восени.


Парило звичайне

Парило звичайне — Agrimonia еuраtогіа L.

Родина розові — Rosaceae

парило звичайнеЯк виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, 60— 130 см заввишки, з прямим стеблом, вкритим як і листки, волосками, від яких уся рослина здається сіропухнастою, шорсткою. Листки переривчастоперисті, листочки еліптичні, зубчасті, інколи зібрані в розетку біля основи стебла. Квіт­ки — жовті, розміщені вздовж верхньої частини стебла. Цвіте в червні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, крім Полинного Сте­пу,— в чагарниках, заростях, при дорогах, на узліссях, сухо- низинних луках, по горбах, межах, на сільських цвинтарях, під тинами садиб, можна сплутати із схожою на парило зви­чайне дрібноквітковою дивиною чорною (Verbascum nigrum L.), відвар якої з цілої рослини застосовують в народі при нервових розладах, епілепсії, проносах, а чай з квіток — при набряках.

Що й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, відкидаючи засохлі нижні листки; насіння — восени.


Ожина сиза

Ожина сиза — Rubus caesius L.

Родина розові — Rosaсеае

ожина сизаЯк виглядає? Багаторічний напівкущ. Річні його гілки дугоподібно вигнуті, вкриті дрібними колючками. Па­гони з легким нальотом. Листки довгочерешкові з 3—5 знизу білоповстистими великозубчастими листочками. Пелюстки квіток білі. Плоди — складні чорні кістянки у верхівкових гронах. Цвіте з кінця травня до осені.

Де росте? В лісах, на галявинах, у заростях, на берегах річок, порослих чагарниками, біля канав, на межах, над яра­ми, навіть на полях, засіяних колосовими культурами; має багато видів і різновидностей. Поширена по всій терито­рії УРСР.

Що й коли збирають? Стиглі плоди для харчових цілей і як потогінний засіб — наприкінці літа, листки — протягом усього літа, корені — тільки восени (нестиглі ягоди виявля­ють в’яжучу дію). В листках ожини сизої є вітамін С, органічні кислоти, дубильні речовини, в плодах — вітаміни С, В1 В2, РР, D, ка­ротин.


Гравілат міський (підлісник)

Гравілат міський (підлісник) — Geum urbanum L.

Родина розові — Rosaceae

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 60 см заввишки, з багатоголовим кореневищем червонуватого ко­льору, яке за смаком і запахом нагадує гвоздику. Стебло порожнинне, малогіллясте, пряме, шорстко-волохате. Листки м’яковолосисті, прикореневі — великоперисті, стеблові — си­дячі, трироздільнолопатеві. Квітки на довгих квітконіжках— одинцем, п’ятипелюсткові, жовті. Насіння має гачки, якими чіпляється до одягу. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? Переважно в чорноземній зоні по всій терито­рії УРСР, крім Карпатських лісів, Західного Лісостепу і По­линового степу — по чагарниках, лісах, на засмічених міс­цях, іноді під тинами сільських садиб.

Що й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, кореневища — восени.


Сторінки