Вовчуг колючий

вовчугВовчуг колючий — Ononis spinosa L.

Родина бобові — Leguminosae

Як виглядає? Багаторічний розгалужений колючий кущ до 80 см заввишки. Листки невеликі, продовгувато-еліптичні з гострозубчастими краями, дещо клейкі. Квітки рожево-чер­воні, метеликові. Цвіте у червні — вересні.

Де росте? На сухих луках, при польових дорогах, на узліссях, зрідка зустрічається на Поліссі (Волинська об­ласть — Володимир-Волинський, Турійськ). Більш пошире­ний вовчуг польовий (Ononis arvensis L.), який росте по всій території УРСР.

Що й коли збирають? Листки й квітки — під час цвітін­ня, коріння — весною і восени.

Коли застосовують? У вигляді чаю використовують при порушенні обміну сечової кислоти, при застарілому катарі сечового міхура, при каменях нирок і сечового міхура (в су­міші зі споришем і грициками), для пожвавлення дії залоз внутрішньої секреції і очищення крові при фурункулах, ви­сипах на тілі, при ревматизмі, для полегшення прорізуван­ня зубів у дітей. Виражена сечогінна і потогінна дія. Ко­ріння вживають при ‘кровотечах (скорочує тривалість кро­вотечі і зменшує ламкість капілярів — діють флавонові глі­козиди) .

На склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток і лист­ків вовчуга та настоюють 10 хвилин. П’ють 1 склянку на день малими ковтками. Краще діє коріння, але треба його змішувати порівну з подрібненим корінням алтеї лікарської, особливо коли чай дають пити малим дітям (ложками). У дорослих застосовують при гемороїдальних кровотечах разом із соком свіжих квіток кінського каштана (20—25 крапель 2 рази на день на воді). Одночасно слід приймати сидячі ванни з відваром кори кінського каштана (50 : 1000) протягом 15 хвилин. На 1 склянку води беруть 1 столову ложку подрібненого коріння вовчуга і кип’ятять, поки не випарується половина рідини. П’ють по 0,25 склянки тричі на день перед їдою. Курс лікування становить 2—4 тижні (діють глікозиди ононін і оноспін, сапоніни, дубильні речо­вини, смоли і летка олія).

При каменях нирок і сечового міхура беруть 1 столову ложку суміші кореня вовчуга, кореня пирію (Е1у1гі£іа ге- репз Ь.), кореня кропиви дводомної, квіток бузини чорної, трави хвоща в співвідношенні 4 : 7 : 1 : 3 : 5 на 300 мл води і кип’ятять 15 хвилин, проціджують та п’ють тричі на день по 1 склянці.

Як сечогінний засіб готують так. Беруть столову ложку суміші (порівну) кореня вовчуга, насіння кропу, ягід ялівцю і кореня солодцю голого на 1 склянку окропу, ки­п’ятять 5 хвилин і п’ють по 2 склянки на день.

При водянці (асциті) 1 повну столову ложку суміші ко­реня вовчуга колючого, трави горицвіту весняного і бруньок берези білої (порівну) заливають 1 склянкою окропу, на­стоюють і випивають ковтками протягом дня. Або беруть 1 повну столову ложку суміші бруньок берези, плодів шип­шини і кореня вовчуга в співвідношенні 2:2:1, настоюють 6 годин в 1 склянці води, варять 15 хвилин і випивають протягом дня за кілька прийомів.

При ревматизмі, подагрі, сечовому артриті, суглобному артриті 3 столові ложки суміші кореня вовчуга, кореня мильнянки, трави пасльону солодко-гіркого і кори верби (по­рівну) заливають півлітра окропу, 10 хвилин варять, проці­джують, П’ють 3 склянки на день.

***** Фото Китая на нашем сайте вы к сожалению не найдете, а вот если перейдете по ссылке то будет множество интересных фото.

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем





Актуальні новини від Рівненського порталу OGO.ua