Цибуля ведмежа — Allium ursinum L.
Родина лілійні — Liliaceae
Як виглядає цибуля ведмежа? Багаторічна рослина 15— ЗО см заввишки, з різким характерним запахом леткої олії — аліцину. Стебло знизу обкутане гладенькими фіолетовими піхвами листків. Листків 2—3, їхня гладенька пластинка — ланцетна або еліптична, 10—20 см завдовжки й 2—3 см завширшки, з коротким черешком. Суцвіття — кулястий досить рясний багатоквітковий зонтик. Листки оцвітини біло- зелені, іноді рожеві. Цвіте у червні — липні.
Де росте? В тінистих, вогких листяних лісах, біля струмків, по низинних місцях. Поширена в Карпатах, спорадично на Поліссі, в Лісостепу й у північно-східній частині Степу (Сумська область, Охтирка; околиці Харкова, Люботина, Змієва).
Що й коли збирають? Листки — в травні, головки — восени.
Коли застосовують? Свіжі листки — як протицинготний засіб, особливо при нестравності, браку апетиту, проносах. В краплях застосовують при атеросклерозі і для очищення крові при фурункулах, висипах на тілі, для поліпшення перистальтики кишок. Для цього настоюють листки ведмежої цибулі протягом 14 днів на півлітра міцної горілки і вживають по 10 крапель на воді по кілька разів на день.
Подібно діють цибуля городня і часник посівний, у яких, крім антибіотика аліцину, найдено ще вітамін В і С, йод.
Вдихання пари з суміші потовчених головок посівного часнику і цибулі городньої швидко виліковує нежить; лікує ангіни, полегшує приступи коклюшу.
Цибуля городня — засіб сечогінний, вітамінний (гичка), бактерицидний, фітонцидний, косметичний (свіжий сік застосовують проти веснянок, вугрів, бородавок, для посилення росту волосся), для збудження апетиту, відхаркувальний, протизапальний, протигеморойний, болезаспокійливий, ранозагоювальний, що посилює статеву функцію і потяг (спонукає вироблення сперми та прискорює менструацію у жінок), поліпшує роботу серця при атеросклерозі і загальне самопочуття. Вживають для поліпшення травлення (при атонії кишок, при спастичних колітах), при хворобах органів дихання, печінки (цироз), ревматизмі, атеросклерозі, сечокам’яній хворобі, при шкірних хворобах (грибок), трихомонадному кольпіті.
Леткі антибіотики — фітонциди — посівного часнику вбивають різні мікроби: бактерії тифу і паратифів, холерні вібріони, дифтерійну паличку, стафілококів і стрептококів, затримують ріст туберкульозної палички. Гнійні рани, і такі, що погано гояться, лишаї на шкірі, псоріаз, бородавки, опухи після укусів комах лікують компресами з потовчених свіжих головок ведмежої цибулі і посівного часнику.
Доведено, що частина мікробів згодом пристосовуються до загальновживаних антибіотиків: пеніциліну, стрептоміцину, левоміцетину та інших і стійкість їх до цих антибіотиків з року в рік зростає. Проте, природні антибіотики, наприклад, цибулі, часнику, звіробою, моху ісландського, евкаліптової олії, не подавляючи корисних мікробів у шлунково- кишковому тракті, як тисячі років тому назад знищують шкідливі мікроби і підвищеної їх стійкості до природних антибіотиків не завважено.
Вживання водного настою і спиртової настоянки (10:4) головок часнику посівного — по ЗО крапель тричі на день всередину — лікує дизентерію, гепатити, хронічні запори, здуття. Часник знижує кров’яний тиск, зміцнює силу серцевих скорочень, уповільнює пульс, збільшує сечовиділення. Вживання його загострює апетит, збільшує секреторну дію залоз стравоходу, поліпшуючи травлення, і збуджує дію статевих залоз.
Вживати часник забороняють хворим на епілепсію, вагітним жінкам і при запаленні нирок.
При склерозі корисний сніданок, що складається з 1 склянки чаю, настояного на суничних або ожинових сушених листках, скибки хліба простого помелу із маслом з товченим зубцем часнику і свіжим тертим коренем селери запашної.
Свіжі подрібнені головки вживають для лікування трихомонадних кольпітів у жінок (вкладають тампони у піхву на кілька ночей підряд). При болісних мозолях прикладають на ніч м’якуш потовченого зубця часнику, змішаного зі спорошкованою крейдою. Мозоля не треба зривати, він повинен відпасти через кілька прикладань сам. Чотори-шестигодин- ний настій 2 товчених головок часнику на 1 склянці молока (тільки-но з-під корови) вживають для протиглисних клізм, особливо щоб вивести гостриків.
Щоб позбутись неприємного запаху з рота, треба пожувати трохи свіжого кореня петрушки або аїру тростинного (навіть сухого).
В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем
