Цікаво знати

В попередньому матеріалі ми розглянули утворення хмар і що це таке. Зараз більш детально спробуємо розібратися з різновидами хмар.

Хмари – не сталі утворення, для одержання надійних характеристик хмарності необхідні безперервні спостереження за формуванням, розвитком та зміною хмар. Спеціальні атласи фотографій та схем хмар дозволяють вивчати їхню різноманітність. Цьому сприяє й коротка загальна характеристика хмар.

Хмари верхнього ярусу – найвищі хмари тропосфери. Складаються з кристалів льоду. Вони світло-сірого кольору, напівпрозорі, пропускають частково прямі сонячні промені, тому предмети мають тіні.

Перисті (пір’ясті) хмари як ...

            Хмара – це скупчення краплинок води або кристаликів льоду в атмосфері, досить щільне, щоб стати видимим. Для утворення таких скупчень необхідна присутність дрібних твердих часток – ядер конденсації. Звичайно хмари утворюються, коли вологе повітря охолоджується до температури насичення, відтак відбувається утворення  крапель води (конденсація або кристаликів льоду (сублімація). Як відомо, з висотою температура знижується. Тому хмари, що утворюються у високих шарах тропосфери, складаються із кристаликів льоду, а ті, що утворюються нижче – із краплинок води.

            При підніманні окремих, більше нагрітих земною поверхнею струменів повітря (цей процес називається конвекцією) та їх наступному охолодженні в атмосфері утворюються хмари. Якщо вони виникають при підніманні теплого повітря по холодному, то називаються фронтальними. Якщо піднімання повітря викликане його натіканням на схили гір і височин, хмари, що утворюються при цьому, називаються орографічними. Загалом процес утворення хмар можна звести до трьох позицій: піднімання повітря, його охолодження й конденсації.

При малій своїй масі сніжинки мають доволі великі розміри, а тому легко переносяться вітром. Вітер переносить не лише падаючі сніжинки, а й піднімає їх у повітря із земної поверхні. У зв’язку з перенесенням снігу у природі існує цілий ряд явищ, які в українській мові мають різні назви.

Хуртовина (завірюха, віхола) – це випадіння снігу із хмар при сильному вітрі. В одних випадках чітко видно, що сніг в основному падає зверху, в інших випадках не можна відрізнити скільки снігу падає зверху і скільки піднімається вітром із земної поверхні. В різних районах Росії хуртовини називаються пургою або бураном. Якщо сніг випадає з купчасто-дощових хмар і тому має зливовий характер, то хуртовини бувають сильними, але короткочасними. Особливо сильні хуртовини спостерігаються на узбережжі Антарктиди, де спостерігаються дуже сильні вітри, а сніговий покрив сухий через низькі температури.

Заметіль (метелиця), при якій сніг ...

У високих широтах та майже на всій території помірних широт атмосферні опади зимою випадають у вигляді снігу і утворюють сніговий покрив. В Арктиці та Антарктиці сніговий покрив зберігається постійно. У помірних та тропічних широтах сніг зберігається постійно лише у горах на великих висотах. В умовах рівнини у помірних широтах він тане кожної весни.

В окремі роки сніг може випадати навіть на широті тропіка (20-25⁰пн. ш.), але він зразу тане. Майже щорічно сніг випадає на півдні Італії, на узбережжі Північної Африки, в Сирії, Ізраїлі і так само зразу тане. На південному березі Криму, на рівнинах Закавказзя, на півдні Туркменії сніг не випадає лише в окремі роки, але сніговий покрив зберігається лише кілька днів. У США сніг не випадає лише на півдні Флориди та Каліфорнії. На Мексиканському нагір’ї він випадає майже до 19⁰пн. ш., але встановлюється сніговий покрив значно північніше. На великій території помірних широт Євразії та Північної Америки до 25-30% атмосферних опадів випадають у вигляді снігу. Лише на великих висотах гірських систем ...

          Вітер - це рух повітря відносно земної поверхні. Він характеризується швидкістю, яка визначається в метрах за секунду, кілометрах за годину, вузлах та в умовних одиницях (балах) і напрямком (звідки дме вітер), який визначається в румбах, або в градусах кута (від 0 до 360 градусів). 0 та 360 градусів - північний напрямок вітру, 90 градусів - східний, 180 градусів - південний, 270 градусів - західний напрямок.

          Вітер виникає в результаті нерівномірності розподілу атмосферного тиску. З цього можна зробити практичний висновок: якщо стати спиною до вітру - центр низького тиску (циклон) буде знаходитись зліва та дещо попереду нас, а високого (антициклон) - справа та дещо позаду нас. Зміна погоди, як правило, відбувається в результаті надходження тих чи інших повітряних мас.

         Всі ми кожного дня у прогнозах погоди зустрічаємо таке поняття як швидкість вітру. Зазвичай швидкість вітру вказується в метрах за секунду (м/с). Все це зрозуміло, коли є прилад, за допомогою якого можна виміряти цю швидкість вітру. При відсутності приладів для вимірювання швидкості вітру прийнято користуватися шкалою Бофорта, яка основана на впливі вітру на стан водної поверхні та наземні предмети (дерева, будівлі та ін.).

          Тож ознайомившись зі шкалою, яка порівнює різні одиниці вимірювання швидкості вітру, буде значно легше орієнтуватися в прогнозі погоди.

Ожеледь та ожеледиця. Для пересічної людини різниці між цими поняттями не існує - однаково слизько та небезпечно, проблеми в пересуванні вулицями, безліч травм та проблем іншого плану. Але давайте всетаки спробуємо розібратися в цих двох явищах, які мають суттєві відмінності.

Ожеледь – шар льоду, що утворюється на поверхні землі і на предметах (проводах, гілках дерев і т. п.) при намерзанні переохолоджених крапель дощу, мряки або туману при температурі від 0 до -6 ° C, в окремих випадках при 10-12 градусах морозу. Товщина ожеледі зазвичай невелика , але інколи може досягати декількох сантиметрів і викликати обламування гілок, обрив проводів, пошкодження посівів і т. п. Ожеледь, на відміну від ожеледиці, утворюється виключно з атмосферних опадів.

Ожеледь - це явище, яке досить рідко спостерігається (лише кілька днів у році) в холодну пору року. Для виникнення ожеледі

            Вода – найпоширеніша і найбільш незвичайна речовина на нашій планеті. Молекула води складається із двох атомів водню й одного атома кисню. Вона має унікальні хімічні й фізичні властивості, які відіграють надзвичайно важливу роль у підтримці життя на Землі. Взаємодії між атомами водню й кисню заряджають молекули води, й між ними утворюються так звані водневі зв’язки, за допомогою яких вода може існувати у трьох станах – твердому, рідкому й газоподібному. Перехід з одного стану в інший залежить від температури й тиску повітря.