Гетьман реєстрового козацтва Ілляш Караїмович був одним із тих політичних і військових діячів, які дотримувалися ідеї союзу з Річчю Посполитою. Булава потрапила до рук Караїмовича одразу після страти бунтівного гетьмана Павла Павлюка. Отримавши владу, Ілляш зробив усе можливе, щоб козацтво не розпочало чергового повстання й надалі трималося тих законів, які встановлювала Польща.

 

Ілляш Караїмович набув сумної слави ще до того, як піднявся на вищий щабель козацької влади. Саме він разом з іншими реєстровими офіцерами брав участь у придушенні повстання Івана Сулими і, удавшись до хитрощів, заарештував керівника бунтівників та його найближче оточення. У лютому 1638 року на засіданні сейму у Варшаві кандидатуру Караїмовича на гетьманство було одностайно схвалено. Урядовці вирішили знову зменшити козацький реєстр і надалі зараховувати до нього тільки тих вояків, які не брали участь в антипольському повстанні. Також було прийняте рішення обирати полковників тільки серед шляхетства і тримати Січ під контролем реєстрових полків. Козаки, зрозуміло, обурилися. Польський же головнокомандувач, щоб примусити січовиків заспокоїтися, вирішив нацькувати на тих, хто зумів втекти на Запорожжя, два полки під командуванням Ілляша Караїмовича.

 

Караїмович зібрався на Січ, де вже порядкував хитрий та рішучий кошовий отаман Дмитро Гуня, що незабаром став новим гетьманом. Гуня негайно скликав усе козацтво і спитав, чи згодні козаки підкоритися вимогам поляків. Відповідь була дана майже така, як і в знаменитому листі запорожців до турецького султана…

 

Караїмович же не поспішав. Зупинившись неподалік Кодака, він провів переговори з посланцями Гуні. Ті попередили: якщо реєстровики наблизяться до Січі, їх будуть уважати ворогами та зрадниками, яких треба безжально знищувати. Дізнавшись, що повстання продовжується, частина вояків Караїмовича потай перейшла на бік січовиків. Гетьман не став брати гріх на душу й розпочинати братовбивство. Натомість він відступив і повернувся на Черкащину, до своєї резиденції. Така нерішучість реєстрового гетьмана тільки роздратувала польський уряд. За деякий час Караїмовича скинули з гетьманування, а владу над реєстровим козацтвом передали польському комісарові.

 

У квітні 1648 року Ілляш став одним із козацьких полковників у складі військ Стефана Потоцького. Богдан Хмельницький відправив назустріч коронним військам повстанські полки; тоді стар-шинам вдалося переконати реєстрових козаків перейти на бік повстанців, однак Ілляш робити цього не збирався. Власне, йому просто не було куди відступати, бо він знав: козаки не пробачать йому ні зради Сулими, ні поведінки за часів повстання Павлюка Разом із нечисленними прибічниками Ілляш прийняв бій і загинув у ньому.