Протягом багатьох десятиліть концепція освоєння космічного простору передбачала використовувати Місяць і Марс, як стартові майданчики для подальшої експансії людини. Венеру відкидали у плані можливого майданчика для висадки людини в найближчому майбутньому. Це цілком логічно, адже температура на поверхні Венери складає близько 500 градусів Цельсія, а тиск - 92 атмосфери. Проте представники одного з підрозділів NASA Дейл Арні та Кріс Джонс запропонували розпочати освоєння Венери. Вони оприлюднили концепцію нової місії, яка отримала назву High Altitude Venus Operational Concept (HAVOC). Основна мета - почати освоєння верхніх шарів атмосфери Венери (висота близько 50 кілометрів), де тиск рівний всього одній земній атмосфері, та й температура далеко не така висока, як на поверхні - «всього» 75 градусів Цельсія. Це тільки на 17 градусів вище, ніж максимальний показник, зафіксований на Землі. Для порівняння, на Марсі середня температура становить -63 градуси. Основною перевагою Венери перед Марсом є підвищений рівень сонячного випромінювання, який можна використовувати для отримання енергії (фотоелементи тут зможуть отримувати в 240 разів більше енергії, ніж на Марсі). Крім того, на висоті в 50 кілометрів радіоактивний фон приблизно такий же, як і в Канаді.
На думку авторів ідеї, умови у верхніх шарах атмосфери Венери більш земні, якщо так можна висловитися, ніж умови, що панують на Марсі.
Більш того, сама Венера ближче до Землі, ніж Марс. Експедиція на Венеру зайняла б приблизно 440 днів, це 110 днів в одну сторону, 30 днів на Венері, і 300 днів на повернення. А ось експедиція на Марс вимагає мінімум 500 днів перебування в космічному просторі. Більш реальні терміни - 650-900 днів, з необхідністю залишатися там до появи оптимальної орбітальній позиції, коли можна буде повернуться на Землю.
Місія HAVOC передбачає кілька етапів реалізації, включаючи відвідування Венери роботами для вивчення поточної ситуації. Спочатку це перебування на орбіті Венери протягом 30 днів, а наступний етап це подорож у верхні шари атмосфери Венери (і 30-денним перебуванням).
Природно, літаки та інші апарати, які важче за «повітря» Венери не підходять для довгострокового перебування в атмосфері. Замість цього планується використовувати дирижаблі/аеростати. Спочатку планується створити роботизовану версію, довжиною в 31 метр, а потім вже корабель довжиною в 130 метрів, на якому може перебувати команда космонавтів. Верх аеростата планується покрити фотоелементами, загальна площа яких складе 1000 квадратних метрів.
Доставити такі літальні апарати на Венеру – досить складне завдання, а висадка людей - ще й ускладнює місію, оскільки ніякої твердої поверхні не буде, всі етапи висадки планується провести в атмосфері. За розрахунками у атмосферу планети корабель (прихований всередині спеціальної капсули) має зайти на швидкості в 7,2 км/с. Далі протягом 7 хвилин знизити швидкість до 450 м/с, завдяки парашутам. Після цього капсула повинна розкритися, а корабель відправитися у «вільне плавання», на швидкості в 100 м/с. При цьому корабель буде одночасно наповнюватися газом, збільшуючись у розмірах. Після досягнення потрібного етапу парашути мають відстрілитися, а корабель «поплисти» в атмосфері Венери на висоті в 50 кілометрів над поверхнею.
Джерело: http://space.vn.ua/
