Подорожник ланцетолистий (А) — Plantago lanceolata L.

Подорожник великий (бабка) (Б) — Plantago major L.

Родина подорожникові — Plantaginaceae

(А)  (Б) 

Як виглядають рослини? Багаторічні трав’янисті рослини, до ЗО см заввишки, іноді цілком волосисті. Листки цілокраї, ланцетовидні, з 3—5 поздовжніми жилками, зібрані в при­кореневу розетку. Квітконосне стебло голе, колос короткий, дуже густий, яйцевидно-довгастий, віночок яскраво-бурий. Подорожник ланцетолистий цвіте у квітні — серпні; подо­рожник великий — у червні — вересні.

Де ростуть? По сухих луках, при дорогах, стежках, на межах, схилах, по конюшині. На Україні ці рослини поши­рені всюди.

Що й коли збирають? Листки — з весни до осені, насін­ня — восени.

Коли застосовують? Листки, які діють протизапально, бо­лезаспокійливо, розріджують виділення слизових оболонок.

У вигляді чаю вживають при виразках, лишаях, висипах на тілі як засіб, що очищує кров та обволікає вражені місця, при всіх видах катарів шлунково-кишкового тракту , при хворобах сечового міхура і при грудних захворюваннях — задавнених бронхітах, сухому кашлі, головному болю, кро­вохарканні. На 1 склянку окропу дають 1 столову ложку листків і настоюють 10 хвилин. П’ють 1 склянку натщесерце і 4 рази на день по 1 склянці через годину після їди.

Сік з подорожника ланцетолистого використовують при астмі, кашлі, коклюші, малярії, для очищення крові — по 1 столовій ложці тричі на день (для консервування беруть на кількість соку, витиснутого зі кг помитих листків подо­рожника, пропущених через м’ясорубку, 1 л води і 1 кг цукру (або 1,5 кг меду) і варять на малому вогні до загустіння, роз­ливають у банки і зберігають у холодному місці). Цей сік допомагає також при ослабленні сечового міхура, геморої, недокрів’ї.

Сік з подорожника великого, з широкими, округлими листками і довгими колосками на квітконосному стеблі, за­стосовують при катарі шлунка з недостатньою кислотністю і гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ен­терити, ентероколіти) в такій само дозі. Сік посилює секре­торну дію шлунка (діють глікозид аукубін, ферменти, гір­кі, дубильні та інші речовини), насіння зарубцьовує виразки (у вигляді порошку). Застосовують як в’яжучий засіб при хронічних проносах, катарах кишечника і навіть дизенте­рії — по ¹І2 чайної ложки 4 рази на день (дія гіркоти і ду­бильних речовин).

Пом’яті чисті листки подорожника ланцетолистого і дере­вію, взяті порівну, є засобом кровоспинним, антисептичним, що загоює рани. Свіжі листки подорожника великого прикла­дають до ран фурункулів, порізів і виразок, а спиртовою настоянкою з цих листків промивають рани, при зубному болю кладуть змочену нею ватку у дупло зуба (М. А. Носаль).

При катарах горла застосовують полоскання соком з по­дорожника ланцетолистого, квіток лісових калачиків (алтеї) і  кореня живокосту (всього порівну) беруть 1 столову ложку соку на 1/3 склянки теплої перевареної води, полощуть 4 рази на день; взимку роблять напар із суміші цих же рослин.

При запаленні очей з гнійними виділеннями прикладають до них водний настій з листків подорожника ланцетолистого (дія фітонцидів). Потовчене листя (свіжий сік) подорожника великого знеболює і запобігає опухові, нейтралізуючи отруту при укусах бджіл, ос, джмелів, навіть при укусі гадюки.