мінеральні добрива

Головні мінеральні добрива — нітрати (селітри), калійні солі і фосфати.

Нітрати. Сполуки азоту застосовуються також у виробництві вибу­хових речовин. Аж до закінчення Першої світової війни і в перші після­воєнні роки монополія на ринку нітратів належала Чилі. У цій країні у внутрішніх аридних долинах Берегових хребтів Анд зосереджені величе­зні запаси «каліче» — чилійської селітри (природного нітрату натрію). Пізніше широко розгорнулося виробництво штучних нітратів з викорис­танням атмосферного азоту. США, де розроблена технологія отримання безводного аміаку, що містить 82,2 % азоту, займають перше місце у світі з його виробництва (60 % продукції припадає на частку Луїзіани, Оклахоми і Техасу). Можливості отримання азоту з атмосфери необмежені, а необхідний водень отримують в основному з природного газу і методом газифікації твердого і рідкого палива.

Калійні солі. Головні мінерали калійних солей — сильвін (хлорид ка­лію) і карналіт (хлорид калію і магнію). Сильвін зазвичай присутній спі­льно з кам'яною сіллю — галітом у складі сильвініту, гірської породи, створюючої поклади калійних солей. Виробництво калійних солей до Першої світової війни було монополією Німеччини, де їхній видобуток в районі Штасфурта почався у 1861 р. Аналогічні родовища були відкриті і освоєні в соленосних басейнах . . . . .

Поверхневі шари ґрунтів легко забруднюються. Великі концентрації в грунті різних хімічних сполук — токсикантів згубно впливають на жит­тєдіяльність ґрунтових організмів. При цьому втрачається здатність Гру­нту до самоочищення від хвороботворних та інших небажаних мікроор­ганізмів, що здатні викликати важкі наслідки для людини, рослинного і тваринного світу. Наприклад, у надто забруднених грунтах збудники тифу і паратифу можуть зберігатися півтора року, тоді як у незабруднених — лише на протязі двох-трьох діб.

Основні забруднювачі ґрунту:

1) пестициди (отрутохімікати);

2) мінеральні добрива;

3) відходи виробництва;

4) газодимові викиди забруднюючих речовин в атмосферу;