родина зонтичні

Морква посівна — Daucus sativus (Hoffm.) Roehl.

Дворіч­на трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). 

Важлива культурно-овочева рослина. В коренях містяться: провітамін А (каротин), вітаміни В1 В2, фолієва кислота, вітаміни С, К, РР. Багато в них мінеральних солей кальцію, фосфору, заліза, міді і йоду, азотистих речовин, флавоноїдів, ряд ензимів, летка олія. Корені моркви — засіб вітамінний, молокогінний, злегка проносний, сечогінний, що розчиняє камені, поліпшує травлення і статеву функцію, глистогінний (особливо проти гостриків). Варену і сиру терту моркву, сік вживають при хворобах нирок, печінки, дихальних шляхів, при задишці, кашлі, туберкульозі, запорах, геморої, як бо­лезаспокійливий, антисептичний, протизапальний засіб.

Фенхель звичайний — Foeniculum vulgare Mill.

Дво- або багаторічна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). 

Стебло його пряме, округле, голе, всередині губчасте, блакитнувато-зелене. Нижні листки черешкові з довгою піх­вою, верхні від тричі- до багатоперистих, майже сидячі. Квіт­ки зібрані в складні зонтики. Плід голий, 5,5—7 мм завдовж­ки і 3—4 мм у діаметрі, коричнево-зелений або сіро-зелений з 10 повздовжніми тупими ребрами. Походить із Середземно­мор’я, культивують у Криму,

З   лікувальною метою вживають плоди, в яких містяться летка олія (oleum Foeniculi), жирні олії, цукор, білок. У лет­кій олії містяться анетол (60%), анісова кислота, анісовий альдегід, анісовий кетон та терпени — пінен, камфен, фе- ландрен.

Петрушка городня — Petroselinum sativum Hoffm. 

Дво­річна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbellifeгае). 

Культивують на городах як пряну рослину. З ліку­вальною метою використовують насіння і корені. Корені — засіб вітамінний, сечогінний, потогінний, вітрогінний, апетит­ний, фітонцидний і інсектицидний. Свіжий сік розчиняє ка­мені й пісок сечових шляхів. Насіння регулює менструації у жінок.

Любисток лікарський — Levisticum officinale Koch.

Підлісник європейський  — Sanicula europaea L.

Родина зонтичні — Umbelliferae

Кмин звичайний — Carum carvi L.

Родина зонтичні—Umbelliferae

Як виглядає? Дворічна рослина 30—80 см заввишки. Стебло пряме, галузисте. Листки: нижні чергові, довгоче- решкові, верхні короткочерешкові, зменшуються до верхів­ки. Листок продовгуватий, дво- або навіть триперистий, з ланцетногострими частками. Суцвіття — складний зонтик 4— 8 см в поперечнику з 8—16 рівними, голими головними гіл­ками. Квітки дрібні, чашечки майже непомітні, п’ятипелюст­ковий віночок білий або дещо рожевий. Цвіте в травні — червні. Насіння має приємний запах, дозріває кмин у липні — серпні.

Де росте? По всій території УРСР, зокрема, розсіяно в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, крім Донецького Лісо­степу. Росте на луках і пасовиськах, на рідколіссі, лісових галявинах і узліссях, при дорогах.

Дягель лікарський — Archangelica officinalis (Moench.) Hoffm.

Родина зонтичні— Umbelliferae

Як виглядає? Дворічна рослина 1—2 м заввишки. Коре­невище вкорочене, циліндричне, зверху буре, всередині біле, зі своєрідним приємним запахом, гострогіркувате на смак, до 5 см завтовшки, коли його переламати, виділяє молочний сік. Листки крупні з великими здутими піхвами, частки їх великі, дво-, триперисті, по краях пилчасті. Зонтик великий, багатопроменевий. Квітки зеленувато-білі. Плід — плоска двосім’янка з крилами по боках. Цвіте в червні — липні.

Де росте? На Поліссі, в Лісостепу, Степу (по берегах річок Осколу, Дінця, Красної) — по всій території УРСР, крім Криму, по болотах, біля берегів річок, на вологих міс­цях. Його родич Angelica silvestris L.— дудник лісовий ви­являє таку саму дію, як дягель лікарський.

Що й коли збирають? Кореневища й корені, восени піс­ля того, як зів’яло листя. Миють, ріжуть на куски попереч­но, нанизують на нитку і сушать у затінку або біля печі. В них містяться: летка олія (терпен тимол), дубильні речо­вини, ангелікова смола, ангелікова, валеріанова й оцтова кислоти, крохмаль, цукор, гіркота, фурокумарин.

Коли застосовують? Як сечогінний і вітрогінний засіб, який знеболюе і діє протиспазматично, збуджує перисталь­тику кишок і поліпшує травлення. Зі зварених на цукрі свіжих коренів дягелю готують смачний цукат, що знижує процеси бродіння і гниття у кишках, виявляє вітрогінну дію. Як відхаркувальний засіб дягель швидко видаляє лип­ке та в’язке харкотиння з бронхів, тонізує серцево-судинну і центральну нервову системи (нри іпохондрії й істерії, паралічах, нетриманні сечі), гонить жовч.