Цей козацький старшина був обраний запорозьким гетьманом після Самійла Кішки. У 1618 році, одразу, як було укладено Деулінське перемир’я, польський уряд вирішив скоротити кількість реєстрового козацтва, щоб повернути частину січовиків у кріпосний стан. Козаки, яких очолював гетьман П. Сагайдачний, довго сперечатися, не бажаючи підкорятися новим вимогам уряду. І не дивно — тільки на переговори їх зібралося понад 10 тисяч, а в реєстрі треба було залишити тільки три тисячі осіб. Проте угоду було таки підписано. Після того, як королівські комісари поїхали до Варшави, Сагайдачний направився на Січ, удаючи, нібито збирається виконати пункти угоди та спалити «зайві» козацькі чайки. Запорожці збунтувалися проти свого ватажка, і на Низу з’явився свій, нереєстровий, гетьман. Ним став Яків Неродич, що мав прізвисько Бородавка.

 

Тим часом виявилося, що польський уряд дуже поспішив зі скороченням козацької армії. Турецький султан вирішив перетворити Польщу на одну зі своїх провінцій і кинув на королівство півмільйонну армію в той час, як під рукою короля Сигізмунда III було тільки 57 тисяч військових.

 

Син і спадкоємець короля Володислав вирішив звернутися по допомогу особисто до Сагайдачного, якого знав ще з часів московського походу 1617—1618 років. Однак гетьман не зби-рався так задарма допомагати гоноровитим сусідам. Він висунув польському уряду власні вимоги, за виконання яких обіцяв приєднатися зі своєю армією до польського війська. Отримавши згоду, Сагайдачний зайнявся офіційним оформленням угоди, а на Молдавію козаків повів Яків Бородавка.

 

Трохи пізніше проти турок виступив і сам гетьман, зібравши сорокатисячну козацьку армію. Після з’єднання з військом «конкурента», прибічники Сагайдачного стали докоряти Неродичу, що він погано розпорядився походом, не підготував достатньо припасів і втратив надто багато людей. Після цього Бородавку скинули з гетьманства, судили й прирекли до страти. Що ж до Сагайдачного, то він уважав за краще не заступатися за нереєстрового ватажка. Якова Неродича стратили під Хотином, і влада над козацтвом знову опинилася в руках Сагайдачного.