Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного та державного аспектів є її чільні символи – жовта і синя барви та знак, нині відомий під назвою тризуб.
На прапорах часів України-Руси зображували небесні світила, хрести, княжі знаки – тризуби, двозуби. Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання. За висновком деяких сучасних істориків, найпопулярнішим був червоний колір, проте не всі дослідники поділяють таку думку. За часів України-Руси державного прапора як такого ще не було. Існували лиш князівські стяги, а пізніше – клиноподібні полотнища, на яких здебільшого вживаним кольором був червоний, далі білий і блакитний, рідко жовтий. Слід додати, що використання жовтого та блакитного кольорів (з різними тіньовими гамами) на прапорах України-Руси простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних. Подальша історія символіки пов’язана з періодом переходу значної частини території України-Руси до сусідніх держав після навали татаро-монголів. А вже після Люблінської унії 1569 року, українські землі мали єдину місцеву символіку, багато в чому стали визначати геральдичні традиції цих держав. Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик та мовознавець зі Львова Б.Якимович. На його думку, слово „хохол” монгольського походження і складається з 2-ох частин: „хох” – синій, блакитний, небесний, „улу” (юлу) – жовтий.
Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 року), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни. У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків, однак тоді ще не вдалося досягти єдності щодо прапора. Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині „Запорожці пишуть листа турецькому султанові” І. Рєпіна та на знаменитому полотні М.Івасюка „В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 році”.
Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не порушували. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг здійснила Головна Руська рада, що почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.
Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 року в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень. 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Пізніше він став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939 року.
На початку ХХ ст. синьо-жовті поєднання барв оформилися як єдино національні. У період 1917 - початку 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні й більшовики. А з другої половини 1919 року з ідеологічних міркувань він мав червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою. І лише через 30 років був ухвалений новий прапор, який традиційно зберігав червоний колір, затверджений урядом СРСР як обов’язковий для всіх союзних республік, а також мав загально-союзну емблему – серп і молот з п’ятикутною зіркою. Національні особливості України відображала лише блакитна смуга розміром у третину полотнища.
24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо або синій колір, як символ миру, та жовті пшеничні лани або символ достатку – жовтий колір.
23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ „Про День Державного Прапора України”, встановивши нове свято – День Державного Прапора України, яке щорічно відзначається 23 серпня.
Віктор Зейда,
викладач вищої категорії НМЦ ЦЗ та БЖД
Рівненської області
