Все про все ...

Традиційно відбудеться в ніч з суботи на неділю – з 29 на 30 березня. 

В останню неділю березня потрібно перевести годинники о 3 годині ночі на 1 годину вперед (тобто з 03:00 на 04:00).

У сучасному світі більшість годинників переходять на літній або зимовий час автоматично. Це відбувається завдяки заводським налаштуванням, які забезпечують синхронізацію часу через мережу. Якщо пристрій підключений до інтернету, він сам оновлює час відповідно до серверів точного часу. 

Тому власникам смартфонів, ноутбуків, планшетів, електронних книг та інших сучасних гаджетів не потрібно турбуватися про зміну часу.

Однак механічні годинники, будильники та інші пристрої без автоматичної синхронізації доведеться переводити вручну!

З 2023 року в Україні, як і в багатьох країнах цивілізованого світу, Різдво Христове відзначається, згідно з григоріанським календарем - 25 грудня, а не 7 січня (дата за застарілим юліанським календарем).

 

Більше 2000 років тому в невеличкому містечку Віфліємі відбулася надзвичайна подія – народився в світ Син Божий. Ісус Христос народився надзвичайним чином Діви Марії, яку з тих часів називають Богородицею.

 

Коли Він прийшов на землю, Його не зустрічали пошаною, славою і багатством. У Нього не було навіть колиски, як у всіх дітей, не було і пристановища – Він народився за межами міста, у печері і був покладений у ясла, куди кладуть корм для тварин. Першими гостями божественної дитини були не царі і не вельможі, а звичайні пастухи, яким ангел сказав про Різдво Христово: „Я проголошую вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давида Спаситель, який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину в пеленах, покладену у ясла” (Лк 2,10-12). Пастухи першими поспішили вклонитися новонародженому Спасителю. В цей час з дарами Царю Світу йшли волхви зі сходу. Вони чекали, що незабаром на землю має прийти великий Цар Світу, а дивовижна зірка вказувала їм шлях на Іерусалим.

 

Волхви принесли Дитині дари: золото, ладан та смирну. Ці дари мали глибокий зміст: золото принесли як царю у вигляді данини, ладан як Богу, а смирну як людині, що має померти (смирною у ті часи помазували померлих).

Різдво Христово завершує сорокаденний Різдвяний піст, Святу передує дуже строгий піст. Після Різдва . . . . .

Ось вам приклад, коли важливою є не корисна копалина як така, а її геотуристична привабливість. І як геотуризму може впливати на політичні події, нехай не у загальнодержавному масштабі.

 

Перенесемося подумки у Мексику, до штату Оахака, де розчленований рельєф дарує фантастично гарні краєвиди: вузькі долини, гірські схили, стрімкі скелі, і все це на висотах бл. 1,5 – 2 тис.м н.р.м. Але особлива принада для туристів сховалась серед безлічі скелястих гір.

 

Це Х’ЄРВЕ ЕЛЬ АКВА (Hierve el Agua) – «кипляча вода», місце, де і води не дуже щоб так, і окропом її важко назвати. Проте візуальна асоціація зрозуміла. Білі «потоки» ніби збігають скелястими стрімкими схилами з висоти 1821 м н.р.м., хоча при наближенні стають подібними не на киплячу воду, а на замерзлий водоспад. Фактично це навіть два «водограї», які височать над долиною на 50 та 90 м.

 

Та якщо вам пощастило піднятись до «витоків», ви побачите не лід навіть, але тверду породу, відклади високомінералізованих підземних вод, ТРАВЕРТИНИ, натічні утворення, фактично майже як сталактити у печерах.

 

Верхня частина гори складена карбонатними породами, які є водорозчинними. Тому підземні та дощові води у присутності вуглекислого газу розчиняють їх та насичуються гідрокарбонатом кальцію. На поверхні посеред кам’яного «панциря» можна побачити невеликі отвори та щілини, з яких, часом з булькотінням, подібно до . . . . .