Все про все ...

Чому повний місяць влітку низько над горизонтом, а взимку навпаки?

     21 липня ми можемо спостерігати другу літню повню, яка відома також під назвою як "Грозовий Повний Місяць" (Грозова повня). Свою назву вона отримала через те, що у липні найчастіше бувають грози. Однак особливість цієї повні полягає в іншому. Якщо Ви уважно подивитесь на її положення над горизонтом, то помітите що вона не піднімається високо. А тепер пригадайте повний Місяць у лютому та березні, і як яскраво він світить за рахунок того, що Місяць дуже високо над горизонтом, як Сонце у червні. Складається враження що Місяць і Сонце ніби міняються місцями - влітку низько Місяць, а Сонце високо, а взимку навпаки - Місяць високо, а Сонце низько.
     Відповідь на те чому так відбувається слід шукати у нашій планеті, і її куту нахилу відносно площини орбіти. Головним орієнтиром траєкторії руху як Місяця так і Сонця для нас є екліптика, яка проходить через зодіакальні сузір'я. Коли влітку . . . . .

 

Чорногорія

Чорногорія10 цікавих географічних фактів про Чорногорію

  1. Чорногорія - наймолодша держава на політичній карті Європи. Вона з'явилася лише у 2006 році, після того як проголосила незалежність від Югославії (з 2003 року - Сербії та Чорногорії); 
  2. За розмірами та чисельністю Чорногорія є найменшою балканською країною. Її розміри приблизно такі ж, як в Івано-Франківської області (14,5 тис.км²), а населення - ще менше (лише 620 тисяч осіб). Кожен третій чорногорець мешкає в столиці країни - Подгориці; 
  3. Більша частина Чорногорії розташована на Динарському нагір'ї, найвища точка якого в Чорногорії - гора Боботів Кук висотою 2522 метрів, і яка знаходиться на масиві Дурмітор.  Але найвищою вершиною Чорногорії є гора Зла-Колат (2534 метрів), що лежить в горах Проклетіе (Північно-Албанські Альпи). Всього гори та плоскогір'я вкривають 68% території Чорногорії; 
  4. Тара - найбільша річка Чорногорії, яка утворює найглибший у Європі каньйон глибиною до 1300 метрів, і довжиною понад . . . . .

Афіни - столиця і найбільше місто Греції

Афіни     Афіни - столиця і найбільше місто Греції. Це одна із найдавніших європейських столиць, яка заснована понад 3500 років тому. Це не просто історичне і культурне ядро Стародавньої Греції, але й одна із історичних серцевин Європи. До того ж, це одне із найбільших міст Південної Європи. Звісно це завдяки не самому місту, де мешкає 750 тисяч осіб, а численній агломерації, центром якої воно є. Саме із нею Афіни із передмістями мають населення понад 3.8 мільйонів осіб, або майже 40% населення усієї Греції. Грецька столиця є найпівденнішою континентальною європейською столицею.
     В Афінах чимало цікавих історичних пам'яток, які будуть цікавими туристові. Крім всесвітньо відомого Акрополя, який є найбільш впізнаваною пам'яткою Афін, цікавими також є Олімпійський Храм Зевса, Храм Гефеста або Гефестейон, Афінська Агора, Національний археологічний музей Афін, та ряд інших. В 2004 році Афіни були столицею Літніх Олімпійських Ігор, а в 2006 році приймали міжнародний пісенний конкурс Євробачення. Сьогодні Афіни це бурхливе і водночас спокійне та затишне місто, так не схоже на будь яку іншу європейську столицю. Найвідомішою архітектурною перлиною міста є . . . . .

Топоніміка

Топономіка     Топоніміка - це наука, що займається вивченням географічних назв, зокрема їхнім походженням, розвитком та вимовою. Незважаючи на те, що топоніміка вивчає географічні назви, це все ж таки не географічна наука. Головний напрямок застосування топомінічних знань - це історичне та географічне краєзнавство, лінгвістика, мовознавство, тощо. 
     В сучасних умовах топоніміка України набула особливого значення. Пояснення походження назв населених пунктів України є своєрідною зброєю у боротьбі з окупантом, оскільки дає можливість пояснити і мовні традиції рідної мови, і самобутність української мови, яка панувала на українських землях до періоду захоплення іншими державами. Вивчення топоміки України дозволяє подивитися на розвиток мови та культури із зовсім іншого боку. Вивчаючи топоніміку України ми можемо нарешті відійдти від шаблонного радянського пояснення багатьох різноманітних географічних назв. Особливо це стосується умов, коли Україна автивно повертає історичні назви, і відмовляється від радянських та імперіалістичних назв. 
     Топоніми - це назви географічних об'єктів. Їх умовно поділяють на кілька груп: 
  • гідроніми (назви поверхневих вод); 
  • ороніми (назви гір); 
  • ойконіми (назви населених пунктів). 
     Особливе місце у вивченні топоміки України займає саме вивчення і тлумачення ойконімів, оскільки в походженні назв деяких населених пунктів не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Умовно всі ойконіми поділяють на . . . . .

Шелехівське озеро

Шелехівське озеро     ШЕЛЕХІВСЬКЕ ОЗЕРО - ОЗЕРО В УКРАЇНІ, гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ. Розташоване серед лісового масиву, на північ від села Межиріч, що на південний захід від міста Сум. Озеро має давню історію і безліч легенд про його походження. На думку вчених, воно утворилося ще в часи льодовикового періоду. Величезні зрушення гори загородили дорогу талим водам і створили 
крижану водну гущавину площею в 7 гектарів. Вода в озері прозора, чиста.  
     Озеро увійшло в історію краю. Саме тут, у середині XVII cтоліття, з'явилися козаки-переселенці з Правобережжя на чолі з сотником Селеховським ( від нього і походить назва озера), щоб заснувати  місто-фортецю Межиріч, яка потім стане одним із центрів українського гончарства.
     З висоти пташиного польоту . . . . .

Горіх волоський

Горіх волоськийГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ, також горіх грецький (Juglans regiа L.)

Назва походить від назви Волощини (Молдова ), звідки він, ймовірно, поширився на Україну. Батьківщиною волоського ( грецького ) горіха є територія від східної Туреччини й Лівану до північно- західної Індії. Пліній у своїй "Naturalis historia" повідомляє, що греки привезли це дерево до Європи в Vll - V століттях до н.е. Нині вид широко культивується у помірних регіонах світу.
Горіх волоський - високе дерево ( до 30- 35  м ) заввишки родини горіхових (Juglandaceae ) з кулеподібною, розлогою кроною. Стовбур товстий і гіллястий, вкритий ясно-сірою корою з поздовжніми тріщинами. Листки великі, чергові, непарноперисті з 7-11 листочками, які при розтиранні мають приємний характерний запах. Квітки одностатеві, рослина однодомна, роздільностатева - на одному дереві є окремо чоловічі й окремо жіночі  квітки. Цвіте у квітні - травні. Плід - несправжня кістянка, округлої або яйцеподібної форми, зверху покрита . . . . .

Бразилія

БразиліяГЕОГРАФІЯ БРАЗИЛІЇ

Географічне положення
Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гаяною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі й сході омивається водами Атлантичного океану. Довжина узбережжя — 7491 км. Територія — 8511,996 тис. км²., що становить 5,7 % від усього суходолу світу. Бразилія — п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади та США).
Рельєф
Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина (Амазонія) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені вздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина — Піку-да-Небліна — 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина — гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші сягають висоти до 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжа . . . . .
 

Сторінки