Все про все ...

Весна — час народження нового життя у дикій природі

Весна — час народження нового життя у дикій природі.

Cаме зараз чимало диких тварин готується стати батьками або вже піклується про своє потомство. Наприклад, заєць сірий, сарна європейська, вивірка звичайна, синиця велика, жаба трав'яна — види, які можна легко зустріти повсюдно
  • Малята зайця сірого з’являються на світ у березні та на початку квітня — зрячими, вкритими шерстю, повністю сформованими й активними. Зайченята живуть у кублі (заглиблення у землі) та харчуються материнським молоком лише перший місяць. Далі вони стають самостійнішими у пошуках їжі (рослин, насіння, кори, плодів), а згодом зовсім полишають родину. 
  • У квітні-травні у вивірки звичайної (білки) народжується 6-10 голих, сліпих і глухих малят вагою до 10 грамів кожен. У віці одного місяця у них розплющуються очі та прорізуються зуби, через пару тижнів вони вперше вийдуть з кубла, а ще через місяць мати перестане годувати їх молоком. Няньчитись з малечею вона буде лише перші декілька місяців: захищати, годувати, переносити у безпечні місця, тримаючи у зубах. Потім білченята стануть самостійними.   
  • Розмноження жаб трав'яних відбувається у березні-квітні. Саме в цей час самка відкладає у стоячих або слабо проточних водоймах сотні або й тисячі ікринок, стійких як до висихання, так і до весняних заморозків. А далі відбувається метаморфоз . . . . .

Білі скелі Дувра

Білі скелі Дувра     Білі скелі Дувра - скелі, що обрамляють англійську берегову лінію протоки Па-де-Кале. Є частиною височини Норт-Даунс. Схил скелі досягає 107 метрів у висоту і має вражаючий вигляд завдяки тому, що до його складу входить крейда, підкреслена смугами чорного кременя.
З незапам'ятних часів, першим, що бачили моряки, які підпливали до берегів Британії з континенту, був ланцюг білосніжних скель, що простяглися вздовж всього південного узбережжя Англії. Це знамениті білі скелі Дувра.
     Юлій Цезар згадував про них, описуючи римське вторгнення в Британію.
Вільям Шекспір ​​присвятив їм кілька рядків у своєму Королі Лірі. Саме цим скелям Англія зобов'язана своїй найдавнішій і поетичній назві - Альбіон, що походить від латинського слова "білий".
Дуврські скелі утворилися в крейдяний період понад шістдесят мільйонів років назад. Вони складаються з . . . . .

 

Річка Удай

Річка Удай     Річка Удай протікає територією Чернігівської та Полтавської областей, і є їхньою окрасою, адже вона створює неповторні і чарівні ландшафти на своїх берегах. Річка витікає неподалік села Рожнівка Прилуцького району Чернігівської області, і впадає у річку Сулу (права її притока) навпроти села Березоточа Полтавської області. Загальна довжина - 330 кілометрів. 
     На річці Удай розташовані міста Прилуки, Пирятин, смт Дігтярі, Варва і Ладан. Удай вперше згадується у документах у 1390 році. Краса навколишніх схилів річки та сильна течія приваблює прихильників байдарочного спорту. В останні роки річка має проблеми із водним балансом, власне як і більшість річок Українського Лівобережжя. Наразі екосистеми Удаю потребують охорони, незважаючи на те, що в долині річки створено . . . . .

Сахара - Найбільша піщана пустеля світу

СахараНайбільша піщана пустеля світу
Сахара – це найбільша піщана пустеля в світі. Вона розташована у Північній Африці. Площа Сахари становить 8,6 млн.км², і вкриває приблизно 30% Африки. Якби пустеля була державою, її можна було б порівняти з Бразилією, площа якої становить 8,5 млн. км². Сахара витягнута на 4800 кілометри із заходу на схід, та на 800-1200 км із півночі на південь. Тут немає жодної річки, за винятком невеликих приток Нілу та Нігеру, та поодиноких оаз. Кількість атмосферних опадів тут трохи більше 50 мм на рік. На півдні опадів дещо більше. 
Звичайно, пустеля такого розміру не могла б зайняти територію однієї чи двох африканських країн. Вона захоплює територію Алжиру, Єгипту, Лівії, Мавританії, Малі, Марокко, Нігеру, Судану, Тунісу та Чаду. Із заходу Сахара омивається Атлантичним океаном, з півночі обмежена Атласькими горами та Середземним морем, а зі сходу – Червоним морем. На півдні  . . . . .

23 березня - Всесвітній метеорологогічний день

2023 рік – ювілейний рік для Всесвітньої Метеорологічної Організації. ВМО відзначає 150 річницю з дня заснування своєї попередниці – Міжнародної метеорологічної організації. У 1873 році світова метеорологічна спільнота визначила орієнтири своєї діяльності: спрямувати знання про погоду, клімат і кругообіг води, що не обмежується жодними національними і політичними кордонами, на послуги суспільству для нинішніх і майбутніх поколінь.

Протягом усього цього часу Національні гідрометеорологічні служби світу цілодобово працювали і працюють зараз над збором і стандартизацією даних, які лежать в основі прогнозів погоди. Розвиток науки, комп’ютеризації, численних методів прогнозування сьогодні мають неабияке застосування, без них неможливо уявити процес складання прогнозу погоди. Сьогоднішні п’ятиденні прогнози погоди настільки ж надійні, як і дводенні прогнози двадцятип’ятирічної давності.

У свій стоп’ятдесятилітній ювілей Всесвітня Метеорологічна Організація переймається також питаннями зміни клімату на планеті, які з кожним роком набувають нового загрозливого характеру від того часу, коли забруднення довкілля внаслідок промислової і людської діяльності тільки починало виникати.

Всесвітня метеорологічна організація — це міждержавна агенція ООН, діяльність якої спрямована на міжнародне співробітництво та координацію зусиль у галузі метеорології. ВМО стежить за станом атмосфери, її взаємодією із землею та океанами, погодою, кліматом і поширенням водних ресурсів. До складу ВМО входять 193 члени, серед яких 187 незалежних країн та шість територій. 23 березня 1950 року була прийнята Конвенція Всесвітньої метеорологічної організації і саме цього дня щороку, починаючи з 1961, світовою гідрометеорологічною спільнотою відзначається Всесвітній метеорологічний день. Цьогоріч тема Всесвітнього метеорологічного дня — «Майбутнє погоди, клімату та води крізь покоління» — охоплює . . . . .

20 березня- день весняного рівнодення

Весняне рівноденняВесняне рівнодення

     Добігає до свого завершення астрономічна зима, яка тривала з 22 грудня, і завершується із настанням весняного рівнодення. Цього року весняне рівнодення, а отже і початок астрономічної весни відбувається найпізніше за чотири роки - о 23:30, 20 березня. Це завжди відбувається у рік, який передує високосному (а 2023 рік саме такий). Вже у наступному 2024 році, який уже буде високосним, астрономічна весна розпочнеться на 18 годин раніше - на світанку 20 березня. Це відбувається через "зайву" - 29 лютого, яку ми добавляємо у свій календар кожні чотири роки. Однак як би там не було, весняне рівнодення завжди відбувається в межах 20 березня (за Київським часом), і ніколи не настає 21 березня, як прийнято вважати. 
     Втім так було не завжди. Навіть у перерахунку на сучасний григоріанський календар, весняне рівнодення наставало в іншиий день, ніж нині. Все через те, що наша планета окрім річного і добового рухів здійснює ще один, менш помітний для нас, однак добре простежений в історії - а саме коливання земної осі, який у фізиці більш відомий як прецесія. Простежити цей рух протягом кількох поколінь людей досить складно, адже для повного обертання земної осі потрібно майже 26 тисяч років! Однак історія людської цивілізації, яка налічує 7-8 тисяч років (не плутати із доісторичним періодом) все таки простежує ці рухи. Вони навіть отримали в стародавній науці . . . . .

Меконг - річка дев'яти драконів

Меконг"РІЧКА ДЕВ'ЯТИ ДРАКОНІВ"
     Річку Меконг справедливо називають "Азійським Нілом", підкреслюючи тим самим її  величезне культурне і господарське значення для народів Азії. Воно й не дивно, адже на берегах Меконгу розселилося багато різних народів, адже сама річка протікає територією шести держав Азії - Китаю, М'янми, Таїланду, Лаосу, Камбоджі та В'єтнаму. На її берегах проживає понад 170 мільйонів осіб, а площа басейну перевищує 0.8 млн.км². Мекконг - це одна із найбільш повноводних річок світу. Щосекунди вона викидає в Південно-Китайське море Тихого океану майже 16000 м³ води, і є однією із найбільш повноводних річок, що впадають до Тихого океану. 
Загальна довжина річки становить 4650 кілометрів, однак справді повноводним та розлогим він стає вже безпосередньо на півострові Індокитай. Саме на нього припадає 50% довжини русла Меконгу. Меконг умовно розділяють на дві частини - Верхній (від витоку в Тибетському нагір'ї до схилу плато Сіангкхуанг в Лосі) та Нижній (від плато Сіангкхуанг до гирла на березі Південно-Китайського моря у В'єтнамі). Верхній Меконг протікає глибокими ущелинами та каньйонами переважно на території Китаю. Його дно часто порожисте, що суттєво ускладнює судноплавство. Тим не менше пороги зустрічаються і на рівнинному (Нижньому) Меконзі, який протікає територією Камбоджійської низовини (Індокитай). Дельта Меконгу дуже заболочена і в багатьох місцях покрита мангровими чагарниками. До того ж це одна із найбільших за площею . . . . .

Сторінки