Все про все ...

Географічне положення материка зумовлює надходження протягом року значної кількості сонячної радіації та наявність майже скрізь високої температури (посередині материк перетинає тропік Козерога), а переважання континентальних тропічних мас і низхідних рухів повітря робить цей материк найсухішим серед інших. Більша частина материка лежить у широтах, де переважає пасатна циркуляція. Тихоокеанські повітряні маси не приносять значних опадів у внутрішні райони материка: Великий Вододільний хребет перехоплює в стримує вологу пасатів, і тому рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір і вузькій узбережній смузі. Наприклад у Брисбені, який лежить як раз на узбережжі Тихого океану випадає 1700 мм опадів. Однак вже за 300 км на захід від нього кількість опадів скорочується вчетверо. Майже 40% території материка одержують менше 250 мм опадів на рік і тільки 10% - понад 1000 мм на рік. Найсухіше в центральній частині континенту, на північ від озера Ейр (від 0 до 50 мм на рік).

 

Континентальна Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Для північної частини, що знаходиться в субекваторіальному поясі, характерні високі (близько +25° C) впродовж року температури і велика (близько 1500 мм) кількість опадів, що розподіляється нерівномірно впродовж року. Літо тут дуже вологе з грозовими дощами, а зима суха. В Дарвіні, який лежить на півночі Австралії, на березі Індійського океану, випадає 1800-1900 мм., а в Кернсі (узбережжя Тихого океану, північ Австралії) кількість опадів . . . . .

В Західній Європі розміщена відносно невелика за площею, але досить висока гірська система - Альпи, які без перебільшенгя називають головними горами Європи. Саме тут знаходиться найвища точка Європи - гора Монблан (4807 метрів). Величні Альпійські гори є справжньою окрасою Європи. Вони слугують природним бар'єром між країнами. Альпи завоювали популярність як екологічний і гірськолижний курорт, і недарма — природа тут дивовижна, а види з висоти відкриваються просто неймовірні. Звичайно, гір у світі багато, але Альпійський хребет є, мабуть, одним із найбільш вражаючих серед них.

В Альпах проживає на сьогодні близько 14 мільйонів осіб. Найбільше серед них австрійців, італійців та німців. Альпи розкинулися на території дев'яти держав - Швейцарії, Австрії, Італії, Німеччини, Франції, Словенії, Угорщини, Ліхтенштейну та Монако. Понад 63% площі Австрії вкривають Альпи, а Швейцарії - всі 90%. Найбільш чисельним містом в Альпах є Гренобль (Франція), де проживає 166 тисяч осіб.

Як але зазначалося Альпи є найвищими горами у Європі. "А як де Ельбрус на Кавказі?" - запитаєте Ви? Вся справа в тому . . . . .

Річки здавна використовувалися людиною в господарських цілях, і не лише для зрошування, рибальства чи судноплавства. Пригадайте водяні млини, і ви зрозумієте в чому ще полягало їхнє значення. Люди давно запримітили, наскільки може бути корисним рух води в річці, і як його можна використовувати з користю для себе. З науково-технічним розвитком людства та збільшенням потреб в електроенергії, ХХ століття перетворилося на справжню "еру гідроенергетики", адже саме тоді розпочалося активне їх спорудження. Великі річки світу, такі як Парана, Янцзи, Єнісей, і навіть Дніпро були хорошим місцем для спорудження на них гідроелектростанцій. Важливим чинником продуктивності роботи цього типу електростанцій була повноводність річок. Чим більшою вона була, тим більше енергії могла дати гребля. Звісно екологічні наслідки для річок через розбудову гребель були жахливими, незалежно від того, де вони споруджувалися. Іноді ці наслідки нівелювали економічне значення гребель (достатньо пригадати, як гине український Дніпро, і як до цього доклала руку гідроенергетика). Однак якщо повертатися до продуктивності гідроелектростанцій, тут слід вдатися до досвіду Китаю, адже . . . . .