Історія України

Історія України, традиції, звичаї, обряди.

Прогноз погоди по Рівненській області на 28-31 жовтня 2025 року

погода Рівне, осіньПрогноз погоди на 28-31 жовтня:

В перший половині тижня  Рівненщина буде знаходитись під впливом атмосферних фронтів, очікується дощова та вітряна погода. Від четверга погодні умови покращаться:  припиняться опади та стане тепліше на 2-4 градуси.

28  жовтня: Хмарно з проясненнями. Часом невеликий дощ. Вітер південно-західний, 7-12 м/с, вранці та вдень пориви 15-18 м/с. Температура вночі 1-6º тепла, вдень 6-11° тепла. Атмосферний тиск буде  рости.

29  жовтня: Хмарно з проясненнями. Вночі помірний  дощ, вдень невеликий дощ. Вітер південно-західний, 7-12 м/с, місцями пориви 15-18 м/с. Температура вночі 3-8º тепла, вдень 8- . . . . .

Весільні ювілеї

Старої любові й іржа не з’їсть

Весільні ювілеї — відзначення круглих дат створення сім’ї. Традиція ця сягає своїм корінням недалекого минулого — 60-х років і доволі міцно ввійшла в наші звичаї.

Ювілеї найчастіше проводяться вдома, у колі найближчих родичів та сусідів або в ресторані. У домашніх умовах весільні ювілеї відзначаються у формі гостин з привітаннями, обдаровуванням, частуванням.

Люди дали кожному року сімейного життя особливе ім’я, що метафорично визначає відносини в родині на цьому етапі. Як правило, ця красномовна назва підказує й вибір подарунків, що їх прийнято дарувати на річницю весілля. І хоча може здаватися, що потреба в деяких традиційних подарунках зникла, все одно не варто забувати старих традицій, мудрість яких перевірена роками й життям цілих поколінь. Адже наш світ, що так динамічно змінюється, аж ніяк не впливає на стосунки двох людей, для яких, як і раніше, важливі вірність, відданість, любов і повага одне до одного, скільки б років вони не прожили разом.

День самого одруження називають . . . . .

Каламбури та приповістки

Майже в усіх художніх творах української літератури можна зустріти образи справжніх українців, мова яких колоритна, наскрізь просякнута гумором та пересипана численними дотепами. Так, українець гострий на язичок, уява його багата позичати йому й почуття гумору. Тому й народжуються часом в розмовній мові такі собі каламбурчики й різного роду приповістки, що вживають їх як щодня, так і з нагоди якоїсь оказії: родин, весілля тощо.

  • Або ти бери дві подушки, а я візьму . . . . .

Знахарі та ведуни

Сьогодні, як і колись (хоча набагато менш активно), по допомогу часто звертаються до представників категорії спеціальних людей.
Знахарі — це люди, добре обізнані з народними методами й засобами лікування. Серед них є костоправи, кровопускателі, баби-повитухи, травники тощо. Деякі народні хірурги-костоправи вважаються справжніми цілителями, до них вишиковуються черги бажаючих позбутися певної недуги. Та, на жаль, багато серед них і відвертих шарлатанів… Вивчивши досвід своїх попередників, поринувши з головою у свою справу, знахарі здобувають такі вміння й навички, що уславлюють їх серед народу. Вони точно знають рецепти, методику проведення певних процедур, найдоцільніший час їх проведення, адже для успішного лікування велике значення має кожна дрібничка. По сьогодні на селі нерідко подекуди під час пологів звертаються до баб-повитух, досвідчених жінок поважного віку. Популярні нині масажі також є породженням народної медицини, що здавна використовує їх дивовижну ефективність при профілактиці й лікуванні ряду хвороб.

Чималу групу складають знахарі, котрі виконують різноманітні магічні дії та обряди. Народна уява приписує їм здатність впливати на таємничі сили, зцілювати від будь-якої недуги. Такі знахарі поділяються на вроджених і навчених. Серед них існує певна «спеціалізація»: одні спалюють рожу, інші . . . . .

Хрестини

Хрестини

 "Доглянь, куме, мою дитину як свою"

 Чи не найбільш недоторканними залишилися хрестини — комплекс обрядових дій, спрямовавих на прилучення дитини до сім'ї, общини та християнського світу. Розрізняють декілька варіантів хрестйн — переважно народні, суто релігійні та змішані. Найбільш поширений на Україні останвій варіавт: спочатку дитину хрестять у церкві, а потім у родині влаштовують гостину. Колись було заведено, йдучи до церкви, стелити вл поріг верхній одяг, на котрий клали дитину. Після того як мати тричі переступала через дитину, кума брал а її на руки та ви- носила у сіни. Там баба клала під поріг ніж, а кума, переступаючи поріг, подавала ножа через вікно.        Після цих магічних обрядів куми несли дитину до церкви на хрещення.
   Узагалі вважається, що доки дитина нехрещена, мати не може її годувати. Проте сьогоді з хрестинами надто не поспішають: на жаль, подекуди до них звертаються лише у випадках небезпеки життя дитини.
   В обряді хрестин важливу роль відіграють куми, або другі батьки новонародженого (у церковному варіанті — хрещені батьки), яких запрошує батько . . . . .

Думи та їх класифікація

Для класифікації дум, яку намагалися здійснити різні дослідники, як правило, використовувалися два найпоширеніші принципи: хронологічний і тематичний. Зокрема, хронологічний принцип використав у своїй праці «Исторические песни малорусского народа» М. Драгоманов. Зауважимо, що у цій праці він не виділяє думи як окремий жанр, а зараховує їх до історичних пісень. Здійснюючи класифікацію, він поділяє їх відповідно до часу виникнення, визначаючи такі основні групи:
 
1. Пісні віку дружинного і княжого (тексти 14—15 ст.).
2. Поезія козацького віку (16 — середина 18 ст.).
3. Пісні віку гайдамацького (II половина 18 ст.).
4. Пісні віку рекрутського і кріпацького (кінець 18 — І половина 19 ст. (до відміни кріпосного права — в Австрії 1848 р., в Росії 1861 р.)).
5. Пісні про волю (II половина 19 ст.).
 
Проте цей принцип, більше пристосований до класифікації історичних пісень (до числа яких Драгоманов зараховував також і соціально-побутові пісні), виявився непридатним для класифікації дум. По-перше, думи як давніший жанр, що виник задовго до історичних пісень, представлені багатьма текстами, походження яких важко встановити, а тому неможливо визначити, до якого періоду їх відносити. По-друге, тематика дум суміжних періодів не просто перегукується, а є часто тотожною. Наприклад, думи 14—15 ст. та 16—18 ст. об’єднані темою боротьби проти іноземних загарбників, життя і страждання захоплених у полон козаків у чужинецькій неволі. Тому, переконавшись у некоректності такої класифікації жанру дум, інші дослідники використовували . . . . .

Загадки

Загадки, мабуть, найменше потребують коментарів. Вони завжди такі цікаві й не мають жодних вікових обмежень: сприяють розвитку кмітливості дітей і образного мислення, але ж і дорослі мусять підтримувати гнучкість свого розуму. Часто зустрічаються поміж них справжні гумористичні твори, як-от: «Чому півень заплющує очі, коли . . . . .

Сторінки