Цікаво знати

Магелланові ліси

Магелланові лісиМагелланія і її величні ліси

Магелланові ліси - це найпівденніший лісовий масив на планеті, який розкинувся на крайньому півдні Південної Америки, а також на острові Вогняна Земля. Свою назву вони отримали від регіону в якому вони знаходяться - Магелланія, яка в свою чергу названа на честь легендарного мореплавця Фернана Магеллана, який першим серед європейців проплив цими місцями.
 
Загальна площа Магелланових лісів становить близько 150 тис.км². Вони розкинулися як на території Чілі, так і на території Аргентини. Їх особливістю є те, що це найпівденніші ліси нашої планети, які відносяться до типу субполярних лісів. Значну площу лісів займає так зване "криволісся" - це криві дерева, які сформувалися через постійний вплив холодних і дуже сильних вітрів, які буквально викривлюють стовбури дерев. На півночі Магелланових лісів знаходяться не менш відомі Маґелланові болота, які сформувалися через надмірну вологу (до 5 тисяч міліметрів опадів) та кам'янистим ґрунтом, який не взмозі вбирати в себе вологу. Взагалі, клімат цього регіону . . . . .

 


Барометр

БарометрБарометр. Трохи історії приладу.

За свою історію людство винайшло масу пристосувань і приладів, які людина використовує в повсякденному житті. До них відноситься і барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску. Його використовують як в метеорології, так і в побуті. Звісна річ що барометр належить до тих приладів, якими ще треба вміти користуватися і розуміти результати його вимірювання.
 
Ще Галілео Галілей постійно шукав способи прогнозування погоди, однак його спроби не увінчалися успіхом. Тільки в 1643 році його послідовники та учні Еванджеліста Торрічеллі і Вінченцо Вівіані змогли втілити в життя ідею великого вченого. Торрічеллі став першим, хто зумів довести існування атмосферного тиску. Він разом зі своїм помічником Вівіані, використовував для дослідження запаяну з одного кінця трубку, наповнивши її ртуттю. Трубку занурювали посудину, де також перебувала ртуть. Сама ртуть піднімалася в трубці на певну висоту, при цьому над нею утворювалося порожній простір. При збільшенні атмосферного тиску речовина в трубці піднімалася вгору, а при зниженні опускалася. Сконструйований Торрічеллі прилад став першим ртутним барометром. Саме слово «барометр» з давньогрецької мови перекладається як «Барос» - тяжкість і «Метрос» - міряти. Однак в усіх ртутних . . . . .

 


Китайський календар

Китайський календарЛегенда про китайський календар

Зі зростанням популярності східної культури у світі (в першу чергу китайської) все більш популярними стають і відповідні свята. Зокрема в усьому світі відзначають ще один новий рік, і на цей раз "китайський". Однак багато хто із нас вже давно користується китайськими традиційними елементами фольклору, зокрема календарем. Важко серед нас знайти того, хто б не знав у рік якої тварини він народився за китайським календарем. Воно й не дивно, адже цей календар нині в світі дуже популярний. Приміром саме сьогодні настав рік бика, який прийшов на заміну року щура. Всього китайський календар має 12-річний цикл, і кожен рік має свою традиційну тварину (бацюк, бик, тигр, кріль, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, півень, пес і свиня). Однак навіть 12-річні цикли об'єднані в групи п'яти стихій (дерево, земля, вода, метал і вогонь). Саме тому насправді ці цикли не 12-річні, а 60-річні. Наприклад народжені в 1988 році мають знак земляного дракона, народжені в 1979 році - земляної вівці, а народжені приміром в 2001 році будуть належати до знаку металічної змії.
 
Що ж стосується послідовності знаків, то вона абсолютно не даремна, і кожен символ року смінює попереднього з чіткою закономірністю. В Китаї є стародавня легенда, яка переповідає про так звані "великі гонки" тварин, які визначили послідовність символів китайського 12-річного циклу. Її переповідають приблизно так:
"Колись давним давно Нефритовий Імператор вирішив порахувати скільки йому років, і скільки існує світ, однак не зміг цього зробити через те, що збився з ліку. Зрозумівши що на майбутнє його царству потрібне літочислення, аби знати плин часу і подій, він вирішив створити календар. Аби роки в ньому не зливалися в єдиний плин часу, захотів, аби кожен рік мав свій символ у вигляді тварини, яка буде його символізувати. Саме тому він наказав . . . . .

 


Даргавський некрополь

Даргавський некропольДаргавський некрополь

Найбільший на Північному Кавказі склеповий могильник, розташований на схилі гори Рамінирах, на околиці селища Даргавс, у долині річки Гізельдон у Північній Осетії-Аланії. Ансамбль складається з 95-ти (за іншими даними, 97-ми або 99-ти) споруд, які осетинською називаються «заппадзи». Вони відносяться до трьох типів: надземних склепів з пірамідально-ступінчастим перекриттям; надземних склепів з двоскатним перекриттям; напівпідземних склепів, впущених однією стороною у схил гори. Прямокутні камери останніх складені з великих, грубо оброблених каменів; стіни на висоті близько півтора метра починають переходити у несправжнє склепіння, дахи пласкі. В поздовжніх стінах робилися пази, в які вставлялися дерев’яні балки. На них укладався настил із дошок. Через вузький отвір у фасадній стіні до склепу вносили померлих. Потім лаз закривали дерев’яними дверцятами з внутрішніми засувами. Склеп був колективною усипальницею кількох поколінь людей, які належали до однієї родини. Двоскатні склепи прямокутні, збудовані повністю на поверхні землі. Їх перекриття являє собою несправжнє склепіння, а ззовні це двосхилий дах, утворений з рядів виступаючих плиток сланцю, які чергуються з шарами кам’яної кладки. У фасадній стіні також розташований прямокутний лаз. У склепах такого типу влаштовувалися два поверхи для поховань. Наймонументальнішими є чотирискатні склепи з пірамідально-ступінчастим перекриттям. Вони квадратні у плані. Камера їх дерев’яними настилами розділена на три поверхи. Кожен поверх має власний лаз. Склепіння таких склепів високі, ззовні також покриті рядами сланцевих «поличок», а на вершині ставився пірамідально обтесаний камінь. Спорудження таких склепів коштувало дорого та було під силу лише найбагатшим родинам. Таких склепів у Даргавсі всього 14, а найпростіших напівпідземних – 61.
 
Народ оточив «заппадзи» похмурими чутками. Місце старалися обходити, і з’являлися тут лише завидна. До цього часу в Осетії можна почути . . . . .

 


Тропіки землі

Тропіки земліВажливі факти про тропіки землі 

Тропіки - це умовні лінії на карті, де Сонце може перебувати під прямим кутом в дні сонцестоянь. В кожній із півкуль Землі є свій тропік - Південний, або ж тропік Козерога, та Північний, або тропік Рака. Свої назви вони отримали на честь зодіакальних сузір'їв, в яких перебуває Сонце в період максимального кута над ними. Приміром над Північним тропіком Сонце в зеніті 21 червня - в день літнього сонцестояння, а над Південним - 21 грудня - в день зимового сонцестояння.
 
Незважаючи на те, що Земля не є ідеальною геометричною кулею, довжина обох тропіків практично однакова - 36 787 кілометрів, або ж 92% від довжини Екватора. Однаковою є і відстань обох тропіків від Екватора. Південний тропік проходить по 23° 26` пд.ш., а Північний - по 23° 26` пн.ш.
 
Тим не менше, назви обох тропіків з часом стали некоректними. Причиною цьому є прецесія Землі. Саме вона зумовила те, що за більш ніж 2000 років, "зенітне" Сонце у кожної із півкуль змістилося до сусіднього сузір'я. Приміром 21 червня - в день літнього сонцестояння в Північній півкулі, Сонце знаходячись прямо над Північним тропіком, перебуває вже не в сузір'ї Рака, як 2000 років тому, а в сузір'ї Близнюків. Така ж ситуація і в Південній півкулі. Там на момент зимового сонцестояння Сонце перебуває в сузір'ї Стрільця. Минули століття, але назва тропіків лишилася незмінною. В це важко повірити, але . . . . .

Озеро Натрон

Озеро Натрон в ТанзаніїОзеро Натрон

Озеро Натрон в Танзанії є одним із найбільших солоно-лужних озер Східної Африки, і його улоговина лежить як раз посеред Східно-Африканської рифтової долини. Воно має площу близько 1 тис.км², однак вона може змінюватися в залежності від пори року, а від так його берегова лінія нестабільна. Унікальність цього озера полягає в тому, що воно вкрите 15-сантиметровим шаром солі, яка має специфічне рожеве забарвлення. В цьому винні мікроорганізми (це далеко не єдиний випадок в Африці).
 
Озеро Натрон славиться ще й тим, що тут постійно проживає близько 1,5 мільйонів особин рожевого фламінго, а це - одна із найбільших колоній цього птаха у світі. Що ж стосується такого представника як малий фламінго, то він водиться тільки тут, і більше ніде в світі. Через своє . . . . .

 


.

Парк Беремицьке

Парк дикої природи БеремицькеПарк дикої природи Беремицьке

Село Беремицьке - поселення доби бронзи, ранньозалізного віку та давньоруського часу. За даними на 1859 рік у козацькому селі Беремицькі (Беремицький, Замовщина) Остерського повіту Чернігівської губернії мешкало 73 особи (36 чоловічої статі та 37 — жіночої), налічувалось 10 дворових господарств. Зараз населення становить 36 осіб.
 
Парк дикої природи «Беремицьке» знаходиться неподалік від міста Остер, на півдорозі між Черніговом і Києвом, орієнтуєтеся на села Козелецького району - Поліське, Євминка і Беремицьке, назву якого і носить парк.
Був створений 2015 року на території 12 гектарів селянських паїв, взятих у довгострокову оренду. Зараз площа сягає до 500 га. До заснування парку дикої природи на Чернігівщині долучилася група інвесторів, до його розвитку також приєднуються різні компанії і волонтери. З 2017 року парк відкритий для відвідування.
 
Основна діяльність парку пов’язана з відновлення екосистем Подесіння. Територія парку розташована на межі Дніпровсько-Донецької западини та Українського кристалічного щита, рух яких доповнений діяльністю останньої великої неврегульованої європейської річки Десна, створив унікальний мозаїчний ландшафт. Придеснянські меандри, вологі луки, евтрофне чорновільхове болото, сосново-дубові суборі та зоогенні поляни дають змогу для проростання великої кількості судинних рослин та проживанню багатьох представників фауни. Особливої уваги заслуговує . . . . .

 


Велика Китайська стіна

Велика Китайська стінаВелика Китайська стіна
 
Велика Китайська стіна дійсно одним із найвеличніших споруд на планеті. Її загальна довжина становила 8,8 тисяч кілометрів, однак безпосередньо сам мур має довжину 6,2 тисячі кілометрів. Та незважаючи на такі грандіозні розміри, Китайський мур не можна побачити із космосу, всупереч поширеному міфу.
 
Ще при династії Цинь (221-207 рр до н.е.) при будівництві Великої китайської стіни використовували клейке рисове борошно для зміцнення цегли. Однак сама стіна побудована не лише з цегли. Її також будували з дерева, глини, щебіню, каменю та вапна. Саме тому наразі більша частина цієї величеої архітектурної пам'ятки недоступна для туристів через її аварійний стан, причиною якого також були і природні стихії.
 
Наразі головними "ворогами" стіни є ерозія, яка руйнує стіни муру, однак найбільшої шкоди йому завдала . . . . .

 


Великий Канал Китаю

Великий Канал КитаюВеликий Канал

Спорудження каналів потребує не менших зусиль, а ніж зведення мурів. Однак якщо мова йде про Китай, то немає нічого неможливого. Не "стіною" єдиною славиться Піднебесна, яка багата на величні інженерні споруди, однією із яких є Великий Канал - справжнє інженерне диво свого часу. Наразі це одна із найдревніших гідротехнічних споруд світу, яка добре збереглася до наших днів, і по якій так само як півтори тисячі років тому, спокійно плавають китайські судна.
 
На спорудження каналу було витрачено неймовірну кількість людських ресурсів та часу. Вважається, що будівництво каналу розпочалося за часів династії Чжоу в кінці Х століття до нашої ери, і завершилося лише близько 611 року за часів правління імператора Ян-Ді (династія Суй). За час спорудження каналу змінилося кілька китайських династій, а сама держава пережила неодноразове перенесення столиць. В окремі століття розбудова каналу взагалі була заморожена (найдовше - на майже 300 років, особливо в період "Шістнадцяти Царств").
 
На думку істориків, остаточно канал був відкритий в січні 611 року, і таким чином каналу виповнюється 1410 років. Загальна його довжина - 1780 кілометрів. Він має кілька важливих відгалужень в бік Пекіну, Шаньчжоу, та Наньтун, що збільшує його довжину до 2,5 тисяч кілометрів. На даний момент . . . . .

 


Карпати

КарпатиЧарівні Карпати

Карпати - це гірська система в Центральній та Південній Європі, яка простягається серповидною дугою на 1600 кілометрів від Словаччини до Болгарії. Загальна площа масиву становить 190 тис.км;
Розкинулися на території 4 держав: Польщі, Словаччини, України та Румунії, а їх "відроги" заходять на територію Угорщини, Чехії, Австрії та Сербії;
 
Найвища точка Карпат - Пік Герлаховський (Герлаховський Штіт) висотою 2655 метрів, який знаходиться на території Словаччини. Доречі ця гора змінювала свою назву кілька разів. Після з'ясування того, що Герлаховсткий Штит є найвищою горою Карпат, нею зацікавилась влада Австро-Угорської імперії і з 1896 по 1918 роки гора називалась іменем імператора Франца Йосипа І. Уряд новоствореної Чехословаччини у 1923 році замінив назву на Шпиль Легіонерів (Štít Legionárov). З 1932 року вершина носить нинішню назву. Однак у 1949 році гора була перейменована на Пік Сталіна, і називалась так до 1959 року, коли їй була остаточно повернена назва «Герлаховський пік».
 
Походження назви "Карпати" наразі істориками не з'ясоване. Ряд дослідників вважають, що оронім виник з назви . . . . .

 


Сторінки