Подорожуємо Україною

Коротенькі розповіді про природу, міста і села нашої чарівної України.

 

Гусинці - колишнє село на Київщині

Гусинці - затоплене селоГусинці - затоплене село. 

     Гусинці - колишнє село на Київщині. Затоплене водами Канівського водосховища у 1971 році. Нині - урочище "Гусинці" на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області. 
Село Гусинці зникло з мапи нашої країни, під час спорудження Канівського водосховища у 1978 році. Лишилась лише церква, яка розташовувалася на найвищій точці села та, на відміну від решти будівель, не була затоплена повністю водою.
Яким же було село до того, як пішло під воду?  В часи Гетьманщини Гусинський хутір належав до Вороньківської сотні. 
     Пізніше Гусинці стали найпівденнішим поселенням Київського повіту Київського намісництва на лівому березі Дніпра. У радянські часи в селі замість нього була артіль. На початку 19 ст.  село входили до складу Переяславського повіту Полтавської губернії. У радянський період в селі була артіль. 
У повоєнні часи біля села була розміщена артилерійська частина - її казарми знаходилися на північно-західній околиці села вздовж старого русла Дніпра.
     Перед затопленням у Гусинці мешкали . . . . .
 

Село Пустовійтівка, Роменського району

Україна, мальовнича Сумщина. Село ПустовійтівкаУкраїна, мальовнича Сумщина. Село Пустовійтівка , Роменського району.

Село ПУСТОВІЙТІВКА розташоване на лівому березі річки СУЛА ( притоки ДНІПРА). За переказами, назва села Пустовійтівки походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою, село отримало свою назву від того, що посада війта була відсутня, або пуста, звідси Пустовійтівка. Цікаво, що поруч існувало село Війтівка.
Село ПУСТОВІЙТІВКА відоме з 1252 року. На ближньому хуторі Пустовійтівки народився Петро Іванович Калнишевський - кошовий отаман Війська Запорозького Низового (1762, 1765 - 1775 ), політичний в'язень Російської імперії. Вшановуючи пам'ять останньому кошовому Запорізької Січі Петру Калнишевському, у селі створено історико-меморіальний комплекс  "Батьківщина кошового отамана Петра Калнишевського". Неподалік села розташований . . . . .
 

Король Русі Данило Галицький

Король Русі Данило ГалицькийКороль Русі Данило Галицький (1201-1264) - одина із найвеличніших історичних постатей в історії України. Українському суспільству у майбутньому доведеться ще не один раз осмислити його величезну роль у формуванні української державності та національної ідентичності.

Будучи сином візантійської принцеси Анни та Великого князя Київського Романа Мстиславича, вже у молодому віці був одним із наймогутніших політичних діячів Київської Русі. Усе його життя - це боротьба: спочатку із галицькою боярською опозицією, а потім з монголами, та їхніми колаборантами із північних боліт. Завдяки активній військово-політичній діяльності короля Данила Галицького, Руське королівство на чолі із ним перетворилося на найбільш розвинуте політичне утворення на теренах зруйнованої нашестям монголо-татар Київської Русі. Заснував і розбудував не лише Львів (1256), але й ряд інших міст, зокрема . . . . .

Краса та гордість Карпат - озеро Синевир

Озеро СиневирОзеро Синевир - краса Карпат    

     Красою Карпат, їх гордістю є озеро СИНЕВИР, яке розташоване в УКРАЇНІ, біля села Синевирська Поляна, в Хустському районі Закарпатської області; у гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до Національного природного парку "Синевир". Прикрашаючи СИНЕВИР, природа була особливо винахідливою і, немов зіницю блакитного ока, кинула на середину озера маленький острівець. Звідси і народна назва озера - Морське Око.
СИНЕВИР - озеро загатного походження. Сильний землетрус ( близько 10 тисяч років тому ), а можливо багатовікові вивітрювання, викликали обвал скель, які загатили долину гірського потоку; і утворили це чудове озеро, що зібрало, здається, навколо себе всю красу карпатських полонин. Озеро знаходиться на висоті 989 м над рівнем моря, площа його 4 - 7 га ( Синевир - найбільше озеро Українських Карпат ); середня глибина 8 -10 м, найбільша глибина 24 м.
     Живлять СИНЕВИР кілька . . . . .
 

Річка Інгул - від серця України і до Чорного моря

Річка ІнгулРічка Інгул

     Річки України - це не просто національне багатство нашої держави, але й живі свідки драматичних сторінок історії нашого народу, а тому їхнє збереження є надзвичайно важливим завданням кожного громадянина України. Враховуючи специфіку географії України, в південній частині нашої держави річкова мережа значно менша ніж на решті території України. А тому кожна річка Українського Півдня має величезне ще й господарське значення. Однією із таких річок є Інгул.
Недосвідчений мандрівник або ж не дуже сильний у місцевій географії дослідник може часто платити річки із схожими назвами - Інгул та Інгулець. Вони й справді схожі не лише за назвами, але й протікають відносно недалеко одна від одної. Втім жителі Миколаєва добре знають, що їхнє славетне місто лежить у злитті Інгулу із Південним Бугом, у той час як Інгулець впадає у Дніпро трішки вище Херсона.
     Дуже часто цю річку називають Великим Інгулом, тим самим підкреслюючи його важливе господарське та культурне значення для усього регіону, ну і звісно ж на противагу тому ж таки Інгульцю, який раніше називали Малим Інгулом. Інгул - це і найбільша притока . . . . .

 

Михайлівська цілина

Михайлівська цілина     МИХАЙЛІВСЬКА ЦІЛИНА - степовий природний заповідник в Україні, в якому  охороняється єдина цінна ділянка лучного степу в лісостеповій зоні нашої держави. Розташований у межах Сумської області, на вододілі річок Груні та Сули, на північний захід від села Степового. Площа 882,9 га.  У заповіднику зберігся куточок незайманого степу України, який ніколи не знав плуга. 
     У рослинному покриві заповідника переважають різнотравно-тирсові і різнотравно-типчаково-тирсові угруповання. Мало ковили пірчастої, але багато широколистих злаків - куничник, пирій, стоколос безостий. Зростають гвоздика, дзвоники, конюшина лучна, люцерна, гадючник шестипелюстковий, коров'як фіолетовий, королиця звичайна, волошка, льон... Є рослини, які характерні, як для  північного степу, так і південного. До Червоної книги України занесені . . . . .
 

Річка Удай

Річка Удай     Річка Удай протікає територією Чернігівської та Полтавської областей, і є їхньою окрасою, адже вона створює неповторні і чарівні ландшафти на своїх берегах. Річка витікає неподалік села Рожнівка Прилуцького району Чернігівської області, і впадає у річку Сулу (права її притока) навпроти села Березоточа Полтавської області. Загальна довжина - 330 кілометрів. 
     На річці Удай розташовані міста Прилуки, Пирятин, смт Дігтярі, Варва і Ладан. Удай вперше згадується у документах у 1390 році. Краса навколишніх схилів річки та сильна течія приваблює прихильників байдарочного спорту. В останні роки річка має проблеми із водним балансом, власне як і більшість річок Українського Лівобережжя. Наразі екосистеми Удаю потребують охорони, незважаючи на те, що в долині річки створено . . . . .

Сторінки