Чарівний світ природи

Данська протока

Данська протокаДАНСЬКА ПРОТОКА 

     Дуже цікавою із точки зору географії є Данська протока - одна із восьми міжконтинентальних проток світу, яка протікає між Гренландією та Ісландією. Статус "міжконтинентальної" їй забезпечує той факт, що острів Ісландію традиційно відносять до Євразії, в той час як Гренландію - до Північної Америки. Також протока сполучає два океани - Атлантичний та Північний Льодовитий. Значно рідше протоку називають Гренландською. 
     Дном Данської протоки пролягає Гренландсько-ісландський поріг - підводна височина, яка з'єднує підводні основи островів Гренландія та Ісландія. Поріг перешкоджає водообміну між Атлантичним океаном і Гренландським морем Північного Льодовитого океану, внаслідок блокування водних потоків, температура води на глибинах, що перевищують 400 метрів, на північ від порогу становить . . . . .

Конус географічний (Conus geographus)

Конус географічнийГЕОГРАФІЧНИЙ КОНУС

     Конус географічний (Conus geographus) – це равлик-хижак, до того ж один з найотруйніших у світі. Вдень він ховається у піску, а вночі виповзає на полювання. Помітивши неподалік рибу, географічний конус починає повільно наближатися до неї. Як тільки він виявляється поруч зі здобиччю, конус впивається в неї своїм висунутим із ротової порожнини гарпуноподібним зубом. Після цього в тіло жертви надходить суміш із сотні різних токсинів, що майже миттєво паралізують невелику рибу, і лише деякі м'язи спини і хвоста продовжують судомно посмикуватися. Жертва не може робити різких рухів, отрута одурманює жертву, вона не чинить опір і втягується в рот-воронку хижого молюска. 
     Черепашка (мушля) географічного конуса велика, має овально-конічну форму, товстостінна, здута і асиметрична. Поверхня раковини гладка. Загальне забарвлення білувате або бежеве, з тонкою «в'яззю» і розпливчастими плямами коричневого кольору - з візерунком, що нагадує географічну карту. Звідси його назва. Вершина мушлі невисока, з невиразною короною. Мушля, як і в інших рибоїдних видів, має . . . . .

Тополя пірамідальна

Тополя пірамідальнаТОПОЛЯ ПІРАМІДАЛЬНА або раїна (Populus    pyramidalis Rosier) ( P. nigra var. pyramidalis Spach.). Родина вербові ( Salicaceae). Тополя пірамідальна - струнке (15 - 30 м заввишки) листопадне дерево з колоновидною кроною, широкою внизу і поступово звуженою догори, що робить дерево схожим на кипарис. Поширена переважно в Північній півкулі, в т.ч. в Україні. Припускають, що батьківщина цього підвиду -  Мала Азія. Дводомна рослина. Листки чергові, серцевидні. Квітки одностатеві, зібрані в сережки. Плід - коробочка. 
Тополя  широко використовується в озелененні міст і доріг (стійка до задимлення) та в полезахисних лісових насадженнях. Деревина м'яка, легка, біла - незамінна  в паперовому, фанерному виробництвах, у будівництві, в побуті. Тополя пірамідальна - декоративна, зимостійка, посухостійка культура, невибаглива до умов життя. Але на багатих гумусом, вологих ґрунтах буде . . . . .

Вулкан Орісаба, або Сітлальтепетль

Вулкан ОрісабаНайвища вершина Мексики

Вулкан Орісаба, або Сітлальтепетль - найвища вершина Мексики і всієї Центральної Америки. Висота - 5 700 метрів над рівнем моря. Знаходиться за 200 кілометрів на схід від мексиканської столиці Мехіко. В ясну погоду пік гори можна розгледіти навіть із центральної частини міста, адже за відносною висотою (4922 метри) Орісаба є третьою горою в Північній Америці (після Деналі та Лоґана). 
Порівняно із іншими мексиканськими вулканами він не надто активний. Проявляв незначну активність у . . . . .

Озеро Туз

Озеро ТузЧому зникає озеро Туз?

Майже в центрі півострова Мала Азія знаходиться озеро Туз, яке колись було другим за площею і об'ємом води в Туреччині. Зараз його площа коливається в межах 1-2 тисячі км². Солоність води становить понад 300‰, і ця особливість озера відображена у його назві: «Tuz Gölü» у перекладі турецької мови означає «солоне озеро». Займаючи тектонічну депресію на центральному плато, Туз живиться двома струмками, а також ґрунтовими та поверхневими водами, але не має стоку. У місцях впадання струмків утворилися солонуваті болота. Більшу частину року озеро дуже мілке – до 0,4 метрів глибиною. Взимку частина солі розчиняється у прісній воді, яка потрапляє в озеро з атмосферними опадами та поверхневим стоком, а до серпня воно пересихає, оголюючи 30-сантиметровий шар солі. Це дозволило Туреччині створити три соляні шахти, що виробляють . . . . .

Піренеї

Піренеї10 важливих фактів про Піренеї

1. Піренеї - це відносно невелика за площею гірська система Європи, що розташована на півдні Франції та півночі Іспанії. В Піренейських горах лежить гірська країна Андорра. Таким чином Піренеї охоплюють територію трьох європейських держав. 
2. Назва "Піренеї" походить від імені героїні грецьких епосів - Піріни (грец. "вогонь", "пожежа") яка була дочкою Бебрікса, і була зґвалтована Гераклом. Перелякана народженням змії, вона втекла у гори, де і померла. Геродот позначив і вперше використав її на мапі Ойкумени у 450 році до н. е., і повідав про цю легенду. 
3. Незважаючи на свою назву, гори Піренеї вкривають лише 6% території Піренейського півострова. Саме по цій причині його часто називають саме Іберійським півостровом, а не Піренейським, оскільки Португалія, яка на ньому знаходиться, немає жодного стосунку до Піренеїв. 
4. Загальна площа Піренеїв становить 20 тисяч км². Вони простягаються із північного заходу на південний схід на 450 кілометрів. Крайній західний схил Піренеїв виходить майже до самісінького узбережжя Срібного берега Біскайської затоки (Атлантичний океан), а крайній східний схил майже досягає узбережжя Середземного моря в районі Барселони (Іспанія). 
5. Найвищою вершиною Піренеїв є . . . . .

Ньйос - озеро-вбивця

Ньйос - озеро-вбивцяНЬЙОС

У горах Камеруну (Африка) на висоті понад 1050 метрів над рівнем моря розташоване на перший погляд звичайне гірське озеро, яке місцеві називають Ньйос (Ніос), і розташоване у кратері вулкану. Здавалося б нічого особливого, якби не той факт, що в одну із ночей озеро миттєво вбило до 2000 місцевих мешканців, і з того часу отримадо дурну славу в усьому Камеруні. Ця подія ввійшла в історію гідрологічної науки як найбільша лімнологічна катастрофа (лімнологія - розділ гідрології, що вивчає озера). Це була не повінь, чи раптовий родив води, і навіть не його раптове висихання чи ще якесь небезпечне явище. 
 
У ніч з 20 на 21 серпня 1986 року це озеро викинуло зі свого дна величезну кількість вуглекислого газу та сірководню, які поширилися на десятки кілометрів від озера, і вбили все живе (людей і тварин) що траплялися на їх шляху. Майже 1.5 км³ вуглекислого газу спокійно собі "лежали" на дні 260-метрового глибиною озера, поки в результаті землетрусу або зсуву берега озера вони раптово не піднялися на поверхню (існує точка зору, що спровокувати викид вуглекислого газу могло навіть раптове зниження атмосферного тиску).  Протягом ночі навколо озера у кількох селищах загинула . . . . .
 

Сторінки