Чарівний світ природи

Найсолоніше озеро в світі

найсолоніше озеро в світіДОН-ЖУАН - НАЙСОЛОНІШЕ ОЗЕРО В СВІТІ?
     Кожен з дитинства знає, що Мертве море - одна із найсолоніших водойм на суходолі. Разом із тим серед гідрологів немає єдиної точки зору стосовно найсолонвшого озера на планеті. Визначати подібний рейтинг - справа вкрай не вдячна. Побачивши перелік найсолоніших озер світу - ставтеся до нього досить обережно, адже навіть найбільш досвідчені лімнологи (дослідники озер) та гідрохіміки до подібних рейтингів ставляться скептично. Вся справа у тому, що солоність в озерах може змінюватися залежно від пори року, водного балансу, ступеня випаровування, змін в земній корі, тощо. В деяких солоних озерах світу вміст солей зменшується, а в деяких - навпаки - збільшується. Саме тому найсолонвшого озера на планетв немає, адже на це звання претендує одразу чотири озера на Землі (Мертве море, Ассаль, Ретба та Дон-Жуан). На звання найсолонішого певний час претендувало озеро Гает'але в Ефіопії, однак останні дослідження показали, що його солоність знизилася. 
     В це складно повірити, але найсолоніше озеро світу цілком ймовірно може знаходитися на території Антарктиди. Принаймні останні дослідження кількох наукових експедицій з різних країн це підтверджують. Мова йде про озеро . . . . .
 

Найдовшою річкою Австралії є річка Мюррей

річка Мюррей (Марі)Найдовшою річкою Австралії є річка Мюррей (Марі). Її загальна довжина становить 2800 кілометрів, що дорівнює довжині Дунаю. Однак серед географів існує спір про витік Мюррею. Одні вважають річку Дарлінг її продовженням (приблизно так само як Укаялі є витоком Амазонки), і витікає з Великого Вододільного Хребта, а інші географи вважають що Мюррей витікає з болота Меррі, що в Австралійських Альпах. Мюррей віддає води в Світовий океан в 50 разів менше ніж Амазонка чи Конго. Мюррей судноплавний протягом усього року, і впадає у Велику Австралійську затоку, тим самим належить до басейну Індійського океану. Доречі 96% стоку Австралії належить до . . . . .

 

Михайлівська цілина

Михайлівська цілина     МИХАЙЛІВСЬКА ЦІЛИНА - степовий природний заповідник в Україні, в якому  охороняється єдина цінна ділянка лучного степу в лісостеповій зоні нашої держави. Розташований у межах Сумської області, на вододілі річок Груні та Сули, на північний захід від села Степового. Площа 882,9 га.  У заповіднику зберігся куточок незайманого степу України, який ніколи не знав плуга. 
     У рослинному покриві заповідника переважають різнотравно-тирсові і різнотравно-типчаково-тирсові угруповання. Мало ковили пірчастої, але багато широколистих злаків - куничник, пирій, стоколос безостий. Зростають гвоздика, дзвоники, конюшина лучна, люцерна, гадючник шестипелюстковий, коров'як фіолетовий, королиця звичайна, волошка, льон... Є рослини, які характерні, як для  північного степу, так і південного. До Червоної книги України занесені . . . . .
 

Кура - головна річка Кавказу

Кура, КавказГоловна річка Кавказу

      Кавказ - чарівний куточок нашої планети, який вклинився між Чорним та Каспійським морями, та між Європою та Азією. Багато тут бурхливих гірських річок, однак на фоні інших суттєво відрізняється Кура, яка є найбільшою на Кавказі як за довжиною, так і за площею басейну. 
     Кура витікає на північному сході Туреччини, неподалік міста Карс, на західному схилі турецького Малого Кавказу. Крім Туреччини ця велична річка протікає також територією Грузії та Азербайджану. Загальна довжина - 1362 кілометри. Річка впадає в Каспійське море (фактично озеро) в районі азербайджанського міста Нефтчала. Загальна площа басейну річки становить 190 тисяч квадратних кілометрів, а сам басейн Кури не обмежується територією цих трьох країн. Завдяки своїй найбільшій притоці - Араксу, басейн Кури охоплює також територію Вірменії та Ірану. 
     Походження назви річки наразі не відоме. Грузини називають її . . . . .

Весна — час народження нового життя у дикій природі

Весна — час народження нового життя у дикій природі.

Cаме зараз чимало диких тварин готується стати батьками або вже піклується про своє потомство. Наприклад, заєць сірий, сарна європейська, вивірка звичайна, синиця велика, жаба трав'яна — види, які можна легко зустріти повсюдно
  • Малята зайця сірого з’являються на світ у березні та на початку квітня — зрячими, вкритими шерстю, повністю сформованими й активними. Зайченята живуть у кублі (заглиблення у землі) та харчуються материнським молоком лише перший місяць. Далі вони стають самостійнішими у пошуках їжі (рослин, насіння, кори, плодів), а згодом зовсім полишають родину. 
  • У квітні-травні у вивірки звичайної (білки) народжується 6-10 голих, сліпих і глухих малят вагою до 10 грамів кожен. У віці одного місяця у них розплющуються очі та прорізуються зуби, через пару тижнів вони вперше вийдуть з кубла, а ще через місяць мати перестане годувати їх молоком. Няньчитись з малечею вона буде лише перші декілька місяців: захищати, годувати, переносити у безпечні місця, тримаючи у зубах. Потім білченята стануть самостійними.   
  • Розмноження жаб трав'яних відбувається у березні-квітні. Саме в цей час самка відкладає у стоячих або слабо проточних водоймах сотні або й тисячі ікринок, стійких як до висихання, так і до весняних заморозків. А далі відбувається метаморфоз . . . . .

Білі скелі Дувра

Білі скелі Дувра     Білі скелі Дувра - скелі, що обрамляють англійську берегову лінію протоки Па-де-Кале. Є частиною височини Норт-Даунс. Схил скелі досягає 107 метрів у висоту і має вражаючий вигляд завдяки тому, що до його складу входить крейда, підкреслена смугами чорного кременя.
З незапам'ятних часів, першим, що бачили моряки, які підпливали до берегів Британії з континенту, був ланцюг білосніжних скель, що простяглися вздовж всього південного узбережжя Англії. Це знамениті білі скелі Дувра.
     Юлій Цезар згадував про них, описуючи римське вторгнення в Британію.
Вільям Шекспір ​​присвятив їм кілька рядків у своєму Королі Лірі. Саме цим скелям Англія зобов'язана своїй найдавнішій і поетичній назві - Альбіон, що походить від латинського слова "білий".
Дуврські скелі утворилися в крейдяний період понад шістдесят мільйонів років назад. Вони складаються з . . . . .

 

Річка Удай

Річка Удай     Річка Удай протікає територією Чернігівської та Полтавської областей, і є їхньою окрасою, адже вона створює неповторні і чарівні ландшафти на своїх берегах. Річка витікає неподалік села Рожнівка Прилуцького району Чернігівської області, і впадає у річку Сулу (права її притока) навпроти села Березоточа Полтавської області. Загальна довжина - 330 кілометрів. 
     На річці Удай розташовані міста Прилуки, Пирятин, смт Дігтярі, Варва і Ладан. Удай вперше згадується у документах у 1390 році. Краса навколишніх схилів річки та сильна течія приваблює прихильників байдарочного спорту. В останні роки річка має проблеми із водним балансом, власне як і більшість річок Українського Лівобережжя. Наразі екосистеми Удаю потребують охорони, незважаючи на те, що в долині річки створено . . . . .

Сторінки