Африка

Ньйос - озеро-вбивця

Опубліковано admin вт, 02 січня 2024р.

НЬЙОС

У горах Камеруну (Африка) на висоті понад 1050 метрів над рівнем моря розташоване на перший погляд звичайне гірське озеро, яке місцеві називають Ньйос (Ніос), і розташоване у кратері вулкану. Здавалося б нічого особливого, якби не той факт, що в одну із ночей озеро миттєво вбило до 2000 місцевих мешканців, і з того часу отримадо дурну славу в усьому Камеруні. Ця подія ввійшла в історію гідрологічної науки як найбільша лімнологічна катастрофа (лімнологія - розділ гідрології, що вивчає озера). Це була не повінь, чи раптовий родив води, і навіть не його раптове висихання чи ще якесь небезпечне явище.

У ніч з 20 на 21 серпня 1986 року це озеро викинуло зі свого дна величезну кількість вуглекислого газу та сірководню, які поширилися на десятки кілометрів від озера, і вбили все живе (людей і тварин) що траплялися на їх шляху. Майже 1.5 км³ вуглекислого газу спокійно собі "лежали" на дні 260-метрового глибиною озера, поки в результаті землетрусу або зсуву берега озера вони раптово не піднялися на поверхню (існує точка зору, що спровокувати викид вуглекислого газу могло навіть раптове зниження атмосферного тиску). Протягом ночі навколо озера у кількох селищах загинула . . . . .

Баобаб та цікаві факти

Опубліковано admin ср, 20 вересня 2023р.

10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО БАОБАБ

Баобаби - це унікальні дерева, справжні велетні саван та рідколісь Африки, однак їх ареал не обмежується лише саванами. Наприклад їх можна зустріти навіть у перемінно-вологому кліматі континенту. Однак в останні кількасот років кількість баобабів на материку зменшилася. Тут не лише винна людина і її діяльність. Більшість експертів сходяться на думці, що причиною гибелі баобабів є все ті ж кліматичні зміни, до яких ці дерева пристосуватися наразі не можуть. Пропонуємо вашій увазі кілька цікавих фактів про баобаби.

1. Баобаби - це одні із найтовстіших дерев у світі. Товщина їхнього стовбура може досягати в обхваті до 40 метрів. Найтовстіших бабаб має обхват 44 метри, і росте він на півночі Замбії.

2. Баобаби - справжні довгожителі рослинного світу. Вони живуть в середньому від 1000 до 3000 років, однак є й дерева які живуть понад 5500 років, як приміром найстарвший офіційно визнаний баобаб на Землі (Сенегал).

3. Визначити вік дерева баобаба досить складно, адже це дерево не має річних кілець в силу власної анатолічної будови. Найкращий спосіб з'ясувати його вік - враховувати умови зростання деревини і за допомогою діаметра стовбура вирахувати його вік. Щороку деревина прибавляє до діаметра стовбура від 1 до 4 сантиметрів в залежності від природних умов. Також використовують радіоізотопний метод.

4. В організмі баобаба може міститися до 800 літрів води. Хоч деревина має незначну висоту (лише до 20 метрів), однак її маса . . . . .

баобаб

Африка

Всесвітня спадщина Юнеско

Африка

Опубліковано admin вт, 02 травня 2023р.

Африка

Історична довідка

Старше покоління звикло до того, що Африка відсталий континент і нічого цікавого там немає. А втім це не так. Африка міняється на очах. Африка розвивається. Африка стає цікавою. Тож якою вона була в минулому?

Африку вважають «колискою» виникнення людства. Протягом тривалої історії в межах континенту виникала і зникала значна кількість цивілізацій, протодержав і державних утворень. У межах Північної Африки в цьому переліку — Стародавній Єгипет, Карфаген. У північній частині сучасної Ефіопії існувало державне утворення з центром у м. Аксум (руїни якого 1980 оголошено об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО). Північна частина континенту в різні часи була провінцією Римської імперії, входила до складу Візантійської імперії, Арабського халіфату, Османської імперії.

В Африці на південь від Сахари до приходу європейців існували цивілізації та протодержави з власною самобутньою культурою (Гана, Канем, Малі, Бенін, Великий Зімбабве та інші). Надзвичайно сильний вплив на північні регіони та східне узбережжя Африки мало просування арабів та ісламської цивілізації.

З приходом європейців із кінця 16 ст. державні утворення народів Африки пережили період занепаду.

До кінця 18 ст. Африка викликала інтерес у європейців лише як джерело постачання невільників, золота, а також різноманітних специфічних товарів — слонових і носорогових бивнів, страусового пір’я, екзотичних тварин та їхніх шкур тощо. За часів Великих географічних відкриттів на атлантичному узбережжі Західної Африки почали виникати укріплені торговельні факторії європейців. Спочатку серед них домінували португальці, яким понтифік Миколай V спеціальними буллами «дарував» усі права на колонізацію Африки.

Іспанія визнала Африку зоною . . . . .

Африка

Гілеї - Зелений океан Африки

Опубліковано admin пт, 18 листопада 2022р.

Одного разу відомий англійський журналіст із агенції Deily Mail повертався літаком із Кейптауна до Лондона, і милувався безмежними просторами Африки із вікна літака. На півшляху він помітив, як на горизонті відкрився величезний просторий зелений океан, який зайняв понад три години польоту. На журналіста це справило не аби яке враження, адже будучи навіяним гаслами екоактивістів, він вважав що на нашій планеті вже давно немає лісових масивів, де можуть поміститися одразу кілька європейських держав. Мова йде про гілеї - справжній зелений океан Африки.

Гілеї - це місцева назва вологих екваторіальних лісів Африки. Свою назву гілеї отримали від грецького слова "hile" (ліс). Вони розташовані в екваторіальному та субекваторіальномих кліматичних поясах, і простягаються від західного узбережжя Африки до Великого Африканського поозер'я (буквально від Гвінеї до Уганди). Вузькою смугою гілеї тягнуться вздовж Гвінейської затоки, а потім суттєво розширюються в долині річки Конго. Головним фактором, що визначає формування гілей - це велика кількість тепла і вологи. Тут протягом року випадає більше дощів, ніж будь-де в Африці (від 1500 до 3000 мм). Загальна площа гілей Африки становить . . . . .

Сахара

Опубліковано admin пт, 28 жовтня 2022р.

Сахара – це найбільша піщана пустеля в світі.

	Вона розташована у Північній Африці. Площа Сахари становить 8,6 млн.км², і вкриває приблизно 30% Африки. Якби пустеля була державою, її можна було б порівняти з Бразилією, площа якої становить 8,5 млн. км². Сахара витягнута на 4800 кілометри із заходу на схід, та на 800-1200 км із півночі на південь. Тут немає жодної річки, за винятком невеликих приток . . . .

Найбільша піщана пустеля світу

Опубліковано admin сб, 24 вересня 2022р.

НАЙБІЛЬША ПІЩАНА ПУСТЕЛЯ

Сахара – це найбільша піщана пустеля в світі. Вона розташована у Північній Африці. Площа Сахари становить 8,6 млн.км², і вкриває приблизно 30% Африки. Якби пустеля була державою, її можна було б порівняти з Бразилією, площа якої становить 8,5 млн. км². Сахара витягнута на 4800 кілометри із заходу на схід, та на 800-1200 км із півночі на південь. Тут немає жодної річки, за винятком невеликих приток Нілу та Нігеру, та поодиноких оаз. Кількість атмосферних опадів тут трохи більше 50 мм на рік. На півдні опадів дещо більше.

Звичайно, пустеля такого розміру . . . . .

Парк Крюгера

Опубліковано admin сб, 16 квітня 2022р.

Парк Крюгера - природна перлина Піденної Африки

Національний парк Крюгера, або заповідник Big Five («Велика п'ятірка»), є найбільшим та найстарішим сафарі-парком у Південній Африці, що охоплює 19 000 км². Парк займає територію двох із дев'яти провінцій Південної Африки - Лімпопо та Мпумаланга. Схід заповідника знаходиться біля Мозамбіку, а його північний кордон утворений річкою Лімпопо та державами Південна Африка та Зімбабве.

Сафарі-парк перетинають кілька великих річок. До них належать Літаба, Лімпопо, Сабі та Умгвенья («Крокодилова річка»). Пейзаж складають рівнини, над якими іноді піднімається гірським масивом Лебомбо, що проходить із півночі на південь уздовж кордону з Мозамбіком. Більша частина парку має висоту 260 - 440 метрів над рівнем моря. Величезна територія заповідника є "домівкою" для більш ніж 147 видів ссавців, 114 видів рептилій, 51 виду змій, 49 видів риб та 508 великих видів птахів, які більше ніде не зустрічаються, крім цих місць.

Через величезний простір деякі види тварин віддають перевагу певним районам. У кожному із них . . . . .