пустеля

Каракуми Приаральські — піщана пустеля в Казахстані, на північно­му сході від Аральського моря. Площа 35 тис. км².

Рельєф рівнинно-хвилястий, котловинно- і барханно-горбистий, що чергується з озерами і солончаками (сори). Переважають оголені і напівзарощені піски.

2) Каракуми Туркменські — піщана пустеля в Туркменії. Площа бл. 350 тис. км². За рельєфом поділяються на Заунгузькі Каракуми (плато) на південному сході і Центральні (або Низовинні) Каракуми, віддалені від перших западиною Унгуз. Піски переважно .....

Гобі — смуга пустель і напівпустель на півдні і південному сході Мо­нголії і в прилеглих районах Китаю. Вона простяглася із заходу на схід на 1750 км при ширині 600 км.

У цих межах розрізнюють Гашунську, Джунгарську і Заалтайську Гобі на заході і Східну, або Монгольську, Гобі в центральній і східній частинах. Площа понад 1000 тис. км². Переважа­ють рівнини висотою 900—1200 м.

Клімат різко континентальний (коливання температур від -40 °С в січні до +45 °С в липні), опадів менше за 200 мм на рік.

Атакама — пустеля на півночі Чилі, в Південній Америці, вздовж берега Тихого океану, між 22—27° пд. ш. Найбільш аридна область світу; середньорічна кількість опадів коливається від 10 до 50 мм на рік. Є райони, де опади не були зареєстровані жодного разу.

Пустеля являє собою велике нагір'я, що підіймається від 300 м на узбережжі Тихого океану до 2500 м біля підніжжя Анд. Клімат екстраординарний, дати загальну характеристику важко. Вважається, що загалом клімат Атака­ми тропічний, пасатний, відносно прохолодний. У прибережній зоні — холодна пустеля з частими туманами. З просуванням у глиб материка температура підвищується, тумани зникають, спостерігаються добові амплітуди у 40 °С.

  Величезні простори, що простяглися на південь від Північного Орегону і охоплюють майже повністю штати Невада і Юта, формуються високими горами або холодною внутрішньоматериковою пустелею. На півдні ця територія переходить до внутрішньоматерикової пустелі Мохаве, що займає приблизно 65000 кв.км. і покриває велику частину південного сходу Каліфорнії. На південь, до Арізони і Мексики, вона зливається з пустелею Сонора.
  Значна частина цієї території сформована порівняно недавніми геологічними відкладеннями, яким всього 1,6 мільйона років, хоча різноманітні гірські пасма, що простягнулися через ці області, належать до більш давніх епох. За багато років вітер, дощ і давно пересохлі річки створили суворий і ефектний краєвид, подібного якому немає ніде в світі.
  Клімат тут надзвичайно суворий; дуже висока частота безхмарних днів, а отже, і рівень сонячної радіації високий; рівень же вологості дуже невеликий. Середньорічна температура в пустелях Мохаве і Сонора коливається близько 23 ° С, а в Долині смерті вона досягає 25 ° С. Добова амплітуда температур досить велика, і якщо. вдень повітря прогрівається до 40 ° С, то вночі він охолоджується до 1-2 ° С.

Пустелі — великі території в тропічних, субтропічних і помірних ши­ротах з надто сухим континентальним кліматом і вельми рідкою і бідною рослинністю, яка покриває менше половини поверхні. Опадів випадає мало (не більше за 150— 175 мм на рік). У пустелях короткі вологі періоди чергуються з тривалими засухами. Багаторічним злакам тут, як правило, не вистачає води, і в рослинному покриві домінують чагарники і однолі­тники. Проте багаторічні злаки можуть утворювати суцільний килим на окремих ділянках, але в більшості випадків грунт у пустелях погано збе­рігає вологу й ужитися на ньому здатні тільки види, що швидко розвива­ють довге стержневе коріння. Трав у пустелі більше, ніж чагарників. Це головним чином дрібні рослини, що встигли повністю пройти життєвий цикл за короткий вологий сезон і що переживають посуху в формі насін­ня. Для американських пустель характерні кактуси — своєрідні безлисті сукуленти, відсутні в корінній рослинності Старого Світу.