Мексика

Х’ЄРВЕ ЕЛЬ АКВА (Hierve el Agua) – "кипляча вода"

Х’ЄРВЕ ЕЛЬ АКВА (Hierve el Agua) – «кипляча вода»

Ось вам приклад, коли важливою є не корисна копалина як така, а її геотуристична привабливість. І як геотуризму може впливати на політичні події, нехай не у загальнодержавному масштабі.
 
Перенесемося подумки у Мексику, до штату Оахака, де розчленований рельєф дарує фантастично гарні краєвиди: вузькі долини, гірські схили, стрімкі скелі, і все це на висотах бл. 1,5 – 2 тис.м н.р.м. Але особлива принада для туристів сховалась серед безлічі скелястих гір.
 
Це Х’ЄРВЕ ЕЛЬ АКВА (Hierve el Agua) – «кипляча вода», місце, де і води не дуже щоб так, і окропом її важко назвати. Проте візуальна асоціація зрозуміла. Білі «потоки» ніби збігають скелястими стрімкими схилами з висоти 1821 м н.р.м., хоча при наближенні стають подібними не на киплячу воду, а на замерзлий водоспад. Фактично це навіть два «водограї», які височать над долиною на 50 та 90 м.
 
Та якщо вам пощастило піднятись до «витоків», ви побачите не лід навіть, але тверду породу, відклади високомінералізованих підземних вод, ТРАВЕРТИНИ, натічні утворення, фактично майже як сталактити у печерах.
 
Верхня частина гори складена карбонатними породами, які є водорозчинними. Тому підземні та дощові води у присутності вуглекислого газу розчиняють їх та насичуються гідрокарбонатом кальцію. На поверхні посеред кам’яного «панциря» можна побачити невеликі отвори та щілини, з яких, часом з булькотінням, подібно до . . . . .

Сизаль

СизальСизаль - це рослина, з якої виготовляють дуже міцні мотузки. Іноді сизаль називають ще агавою сизальською. Своє значення ця рослина набула через те, що у її листі містяться дуже міцні волокна, з яких виготовляють мотузки та канати. Потреба в таких товарах була здавна, особливо на флоті, адже мотузки утримували вітрила каравел і кораблів.

Батьківщиною сизалю скоріше за все є Центральна Америка, а точніше південь сучасної Мексики. Назва рослини походить від невеличкого колоніального порту Сесаль в Мексиці, звідки вперше було відвантажено на корабель листя цієї рослини (в другій половині XVI століття), і згодом потрапило в Європу, де й набуло . . . . .

Мексика

Мексика, Мексиканські Сполучені Штати — держава на півдні Пів­нічної Америки. Площа 1972,5 тис. км2. Населення 104,9 млн людей (2003), головним чином мексиканці. Міське населення 74 % (1998). Офіційна мова — іспанська. Більшість віруючих — католики. Мексика — федера­ція, в її складі 31 штат і столичний Федеральний округ. Столиця — Мехі­ко. Глава держави і уряду — президент. Законодавчий орган — двопала­тний Національний конгрес (палата депутатів і сенат). Велика частина країни — Мексиканське нагір'я, облямоване хребтами Східна Сьєрра-Мадре, Західна Сьєрра-Мадре, Поперечна Вулканічна Сьєрра (вклю­чає діючі вулкани Орісаба — 5700 м, Попокатепетль — 5452 м). Клімат тропічний, на півночі — субтропічний. Середні температури січня від 10 °С на північному заході до 25 °С на півдні, липня від 15 °С на нагір'ї до 30 °С на узбережжі Каліфорнійської затоки. Опадів від 100 до 3000 мм на рік. Велика річка — Ріо-Браво-дель-Норте (прикордонна з США). У по­сушливих районах — пустинна і напівпустинна рослинність, у вологих — тропічні ліси, в горах на півночі — хвойні. Національні парки: Кумбес-де-Монтеррей, Сьєрра-де-Сан-Педро-Мартір, Каньйон-дель-Ріо-Бланко, Невадо-де-Толука та інші.

Пустелі Мохаве та Сонора

  Величезні простори, що простяглися на південь від Північного Орегону і охоплюють майже повністю штати Невада і Юта, формуються високими горами або холодною внутрішньоматериковою пустелею. На півдні ця територія переходить до внутрішньоматерикової пустелі Мохаве, що займає приблизно 65000 кв.км. і покриває велику частину південного сходу Каліфорнії. На південь, до Арізони і Мексики, вона зливається з пустелею Сонора.
  Значна частина цієї території сформована порівняно недавніми геологічними відкладеннями, яким всього 1,6 мільйона років, хоча різноманітні гірські пасма, що простягнулися через ці області, належать до більш давніх епох. За багато років вітер, дощ і давно пересохлі річки створили суворий і ефектний краєвид, подібного якому немає ніде в світі.
 
Клімат тут надзвичайно суворий; дуже висока частота безхмарних днів, а отже, і рівень сонячної радіації високий; рівень же вологості дуже невеликий. Середньорічна температура в пустелях Мохаве і Сонора коливається близько 23 ° С, а в Долині смерті вона досягає 25 ° С. Добова амплітуда температур досить велика, і якщо. вдень повітря прогрівається до 40 ° С, то вночі він охолоджується до 1-2 ° С.