Травертини

Ось вам приклад, коли важливою є не корисна копалина як така, а її геотуристична привабливість. І як геотуризму може впливати на політичні події, нехай не у загальнодержавному масштабі.

 

Перенесемося подумки у Мексику, до штату Оахака, де розчленований рельєф дарує фантастично гарні краєвиди: вузькі долини, гірські схили, стрімкі скелі, і все це на висотах бл. 1,5 – 2 тис.м н.р.м. Але особлива принада для туристів сховалась серед безлічі скелястих гір.

 

Це Х’ЄРВЕ ЕЛЬ АКВА (Hierve el Agua) – «кипляча вода», місце, де і води не дуже щоб так, і окропом її важко назвати. Проте візуальна асоціація зрозуміла. Білі «потоки» ніби збігають скелястими стрімкими схилами з висоти 1821 м н.р.м., хоча при наближенні стають подібними не на киплячу воду, а на замерзлий водоспад. Фактично це навіть два «водограї», які височать над долиною на 50 та 90 м.

 

Та якщо вам пощастило піднятись до «витоків», ви побачите не лід навіть, але тверду породу, відклади високомінералізованих підземних вод, ТРАВЕРТИНИ, натічні утворення, фактично майже як сталактити у печерах.

 

Верхня частина гори складена карбонатними породами, які є водорозчинними. Тому підземні та дощові води у присутності вуглекислого газу розчиняють їх та насичуються гідрокарбонатом кальцію. На поверхні посеред кам’яного «панциря» можна побачити невеликі отвори та щілини, з яких, часом з булькотінням, подібно до . . . . .