Південна Америка

Вулкан Берні

Вулкан БерніВулкан Берні - один із найпівденніших вулканів планети. Він знаходиться на півдні Чилі в регіоні Чилійська Антарктика (Магелланія), і фактично є крайній виступом вулканічного масиву Анд. Незважаючи на те, що вулкан є частиною активного вулканічного Тихоокеанського поясу, більш відомого як Тихокеанське вогняне кільце, вулкан Берні є не надто активним. Останнє, і поки що єдине зафіксоване людьми виверження відбулося в 1910 році. Однак значно раніше мали місце більш серйозні виверження. Приміром понад 6200 років тому потужним пірокластичні потоки практично зруйнували місцеву екосистему, бо знищили сотні гектарів лісів, окислили прилеглі поверхневі води та ґрунти, і змінили навколишні ландшафти до невпізнаваності.
 
Висота вулкана Берні становить 1758 метрів. Враховуючи що це крайній виступ Анд (масив Патагонські Анди), навколо нього переважають . . . . .

 

Магелланові ліси

Магелланові лісиМагелланія і її величні ліси

Магелланові ліси - це найпівденніший лісовий масив на планеті, який розкинувся на крайньому півдні Південної Америки, а також на острові Вогняна Земля. Свою назву вони отримали від регіону в якому вони знаходяться - Магелланія, яка в свою чергу названа на честь легендарного мореплавця Фернана Магеллана, який першим серед європейців проплив цими місцями.
 
Загальна площа Магелланових лісів становить близько 150 тис.км². Вони розкинулися як на території Чілі, так і на території Аргентини. Їх особливістю є те, що це найпівденніші ліси нашої планети, які відносяться до типу субполярних лісів. Значну площу лісів займає так зване "криволісся" - це криві дерева, які сформувалися через постійний вплив холодних і дуже сильних вітрів, які буквально викривлюють стовбури дерев. На півночі Магелланових лісів знаходяться не менш відомі Маґелланові болота, які сформувалися через надмірну вологу (до 5 тисяч міліметрів опадів) та кам'янистим ґрунтом, який не взмозі вбирати в себе вологу. Взагалі, клімат цього регіону . . . . .

 

Маніок - отруйний годувальник тропіків

Маніок"Отруйний годувальник тропіків"
 
Маніок (Маніока, касава) - досить поширена харчова корнеплідна рослина, яку вживають лише в термічно обробленому вигляді, оскільки сирою є отруйна. В їжу вживають як коренеплід, так і листя рослини. В різних країнах її називають по-різному. Приміром у Бразилії це тупі-ґуарані, а в країнах Африки - касава. Географія цієї сільськогосподарської культури дуже широка. Країни найбільшого поширення маніоку в сільському господарстві: Демократична Республіка Конго, Танзанія, Уганда, Нігерія, Бенін в Західній Африці; Таїланд, Індонезія, В'єтнам в Південно-Східній Азії; Бразилія, Венесуела, Колумбія в Південній Америці. Батьківщиною маніоки вважають . . . . .

 

Пуна - царство посухи і холоду

ПунаПУНА - ЦАРСТВО ПОСУХИ І ХОЛОДУ

Пуна - це посушлива високогірна і прохолодна ділянка Середніх Анд в Південній Америці, яка суттєво відрізняється за фізико-географічними умовами від інших ділянок цього гірського ланцюга. Пуна розміщується переважно на території Болівійських Анд та на крайній півночі Аргентини на середніх висотах від 3500 до 4500 метрів над рівнем моря. Саме висотна поясність є причиною низьких температур в цьому регіоні. Географи виділять два типи пуни - це Альтіплано (Північна пуна), яке лежить на території Перу і Болівії, та Пуна-де-Атакама (Південна пуна), що лежить на півночі Аргентини і Чилі. За природними умовами вони дещо відрізняються.

Альтіплано дещо нижча над рівнем моря (3500-4000 метрів висотою), вологіша, і тепліша. Цьому сприяє не лише висота місцевості, але й географічна широта, адже Альтіплано лежить ближче до Екватора, і тому його вплив там відчутніший. Тут випадає до 2000 мм опадів. Крім того вона . . . . .

Пустеля Атакама

Атакама — пустеля на півночі Чилі, в Південній Америці, вздовж берега Тихого океану, між 22—27° пд. ш. Найбільш аридна область світу; середньорічна кількість опадів коливається від 10 до 50 мм на рік. Є райони, де опади не були зареєстровані жодного разу.

Пустеля являє собою велике нагір'я, що підіймається від 300 м на узбережжі Тихого океану до 2500 м біля підніжжя Анд. Клімат екстраординарний, дати загальну характеристику важко. Вважається, що загалом клімат Атака­ми тропічний, пасатний, відносно прохолодний. У прибережній зоні — холодна пустеля з частими туманами. З просуванням у глиб материка температура підвищується, тумани зникають, спостерігаються добові амплітуди у 40 °С.

Сторінки