гори

Висотна поясність

Висотна посністьВисотна поясність та її особливості

Як відомо, з висотою температура повітря знижується на кожні 100 метрів на 0,6° С (6° на 1 км), що невпинно призводить до зміни природних ландшафтів у горах. Така закономірність має назву "висотної поясності", і на її тенденцію географічна широта впливає значно слабше, ніж на вже згадану раніше широтну зональність.
 
За рахунок того, що зміна температури з висотою має сталий характер, у горах сформувалися яруси, в кожному із яких панує відносно стабільний температурний режим, який і є головним чинником формування тих чи інших природних комплексів, які власне і відповідають кожному ярусу. Однак зміна цих поясів (ярусів) залежить від природної зони біля підніжжя гір, та їх висоти. Для прикладу на півночі Євразії представлені тільки чотири пояси, що змінюють один одного від підніжжя до вершини: ліси, пояс кедрового стелюха, гірська тундра, і багаторічні сніги. По мірі просування на південь кількість поясів збільшується. В Альпах виділяють вже п'ять поясів, оскільки вони лежать в помірному поясі, там між 900 та 1800 метрами висоти ростуть . . . . .

Подих гір

Що може бути одночасно таким сильним і таким слабким, таким ласкавим і таким злим, таким прохолодним і разом з тим теплим, освіжаючим і таким обпалюючи? На думку спадає тільки одна відповідь — вітер. Зі шкільного курсу ти знаєш про те, що на Землі господарюють постійні вітри, але внаслідок того, що її поверхня така різноманітна, виникають відносно незначні повітряні потоки — місцеві вітри. Найвідоміший із них — бриз. Природа їхнього утворення однакова — вони виникають через різницю атмосферного тиску. А ось поява цієї різниці має різні причини, тому й різновидів вітрів існує багато. Неабияким розмаїттям повітряних потоків вирізняються гори.

ФЕН
Не сумніваюсь, що, прочитавши слово «фен», ви одразу ж згадали побутовий прилад для сушіння волосся.
А ось його перші виробники «підгледіли» свій винахід у навколишній місцевості. Час від часу зі схилів Альп дме дуже потужний теплий вітер, який швидко нагріває все навкруги. Це місцевий вітер — фен.
Повітря, перевалюючи через високий гірський хребет і швидко спускаючись вузькою міжгірською долиною, стискається. Це призводить до його швидкого нагрівання (у середньому на кожні 100 м спуску температура підвищується на 1°С) і зменшення вологості. Зазвичай фен триває менше доби, зрідка — до п'яти діб. Наприклад, фени Скелястих гір Північної Америки часто призводять до підвищення температури більше, ніж на 20 °С усього за кілька годин.

Фен добре виражений в усіх високих горах Землі. Тільки місцеві мешканці називають . . . . .


Гори та їх класифікація

Гори — це піднесені ділянки земної поверхні, що круто підіймаються над навколишньою територією. На відміну від плато, вершини в горах займають невелику площу. Гори можна класифікувати за різними крите­ріями: 1) географічним положенням і віком, з урахуванням їх морфології; 2) особливостями структури, з урахуванням геологічної будови. У пер­шому випадку гори поділяються на Кордильєри, гірські системи, хребти, групи, ланцюги і поодинокі гори. Назва кордильєра походить від іспансько­го слова, що означає «ланцюг». До Кордильєр відносяться хребти, групи гір і гірські системи різного віку. Район Кордильєр на заході Північної Америки включає Берегові хребти, гори Каскадні, Сьєрра-Невада, Ске­лясті і безліч невеликих хребтів між Скелястими горами і Сьєрра-Нева­да в штатах Юта і Невада. До Кордильєр Центральної Азії відносяться, наприклад, Гімалаї, Куньлунь і Тянь-Шань. Гірські системи складають­ся з хребтів і груп гір, схожих за віком і походженням (наприклад, Аппа­лачі). Хребти складаються з гір, що тягнуться довгою вузькою смугою. У багатьох районах земної кулі зустрічаються поодинокі гори, зазвичай вулканічного походження. Друга класифікація гір складається з ураху­ванням ендогенних процесів рельєфотворення. Вулканічні гори форму­ються за рахунок накопичення маси магматичних порід під час вивер­ження вулканів. Гори можуть виникнути


Рельєф України

Площа Україні — 603,7 тис. км ², протяжність кордонів 6500 км (1050 км — морські). Протяжність: з заходу на схід — 1316 км, з півночі на південь — 893 км.
Більша частина поверхні країни розташована в межах Східно-Європейської рівнини (95% площі), рактіческі на всьому протязі переважає полого-рівнинний рельєф.
Східно-Європейська рівнина майже повністю збігається зі Східно-Європейської платформою. Ця обставина пояснює її рівнинний рельєф, а також відсутність або незначність проявів таких стихійних явищ, як землетруси, вулканізм. Великі височини і низовини виникли в результаті тектонічних рухів, у тому числі і по розломах. Висота деяких пагорбів і плоскогір’їв досягає 600-1000 метрів.
На території Східно-Європейської рівнини платформні відклади залягають практично горизонтально, але потужність їх місцями перевищує 20 км. Там, де складчастий фундамент виступає на поверхню, утворюються височини і кряжі (наприклад, Донецький і Тіманський кряжі). У середньому висота рівнини складає близько 170 метрів над рівнем моря. Найбільш низькі ділянки на узбережжі Каспію (його рівень приблизно на 26 метрів нижче рівня Світового океану).
На Східно-Європейській рівнині в межах . . . . .