атмосфера і клімат

Що таке бабине літо ?

бабине літоБабине літо - це народна назва тривалого періоду антициклональної активності атмосфери в осінній період. Зазвичай під час "бабиного літа" встановлюється ясна, тепла і суха погода, яка тримається протягом кількох діб, і навіть тижнів. Справжнє "бабине літо" настає лише у тому випадку, якщо вже настала метеорологічна осінь, тобто коли середньодобова температура повітря трималася нижче +15° С протягом 5-7 днів. Якщо ж метеороогічна осінь так і не настала, а у вересні встановилася тепла і сонячна погода, це не є "бабиним літом", в лише продовженням звичайного кліматичного літа, яке часто може затягнутися. Приміром у 2020 році в Києві воно настало лише 14 жовтня. Тому в минулому році "бабине літо" настало лише в кінці жовтня.
Найдовше "бабине літо" тривало . . . . .

 

Найпівденніші ліси планети

Майже на самісінькому краю світу, у регіоні, який географи знають як Магелланія знаходяться найпівденніші ліси планети, які також відомі під назвою як Магелланові ліси. Воно й не дивно, що вони мають саме таку назву, адже їх дійсно першим серед європейців побачив (фактично відкрив) саме Фернан Магеллан, коли під час першої навколосвітньої подорожі пропливав цими місцями.
 
Магелланові ліси (або ж Магелланові субполярні ліси) - це суворий світ, адже тут вже відчувається близькість Антарктиди і її холодних вітрів, але в той же час це унікальна екосистема. Характерною її особливістю є величезна кількість фьордів. Вони утворилися в результаті останнього льодовикового періоду, який повністю скучав Патагонію величезним і товстим льодовим щитом.
 
Суворий клімат Магелланових лісів є характерною для них рисою. Протягом року температура повітря коливається в межах +3-6° С. Для того аби зрозуміти в чому справа, слід поглянути на океанічні течії, які протікають поряд із ними. Із заходу це холодна Перуанська течія Тихого океану, із півдня - сувора і холодна Антарктична Циркумполярна течія, а із сходу . . . . .

 

Клімат Австралії

АвстраліяКЛІМАТ АВСТРАЛІЇ. КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

Географічне положення материка зумовлює надходження протягом року значної кількості сонячної радіації та наявність майже скрізь високої температури (посередині материк перетинає тропік Козерога), а переважання континентальних тропічних мас і низхідних рухів повітря робить цей материк найсухішим серед інших. Більша частина материка лежить у широтах, де переважає пасатна циркуляція. Тихоокеанські повітряні маси не приносять значних опадів у внутрішні райони материка: Великий Вододільний хребет перехоплює в стримує вологу пасатів, і тому рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір і вузькій узбережній смузі. Наприклад у Брисбені, який лежить як раз на узбережжі Тихого океану випадає 1700 мм опадів. Однак вже за 300 км на захід від нього кількість опадів скорочується вчетверо. Майже 40% території материка одержують менше 250 мм опадів на рік і тільки 10% - понад 1000 мм на рік. Найсухіше в центральній частині континенту, на північ від озера Ейр (від 0 до 50 мм на рік).
 
Континентальна Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Для північної частини, що знаходиться в субекваторіальному поясі, характерні високі (близько +25° C) впродовж року температури і велика (близько 1500 мм) кількість опадів, що розподіляється нерівномірно впродовж року. Літо тут дуже вологе з грозовими дощами, а зима суха. В Дарвіні, який лежить на півночі Австралії, на березі Індійського океану, випадає 1800-1900 мм., а в Кернсі (узбережжя Тихого океану, північ Австралії) кількість опадів . . . . .

Кінські широти

Кінські широтиЩО ТАКЕ "КІНСЬКІ ШИРОТИ"?
      Зовсім нещодавно ми публікували допис про протоку Дрейка і течію Західних Вітрів, які для моряків XVII-XIX століть були чи не найстрашнішим місцем в океані. Вони вірили в те, що за "пятидесятими немає Бога" натякаючи на те, що там живе диявол. І справді, хіба може бути для кораблів і екіпажу щось страшніше ніж потрапити в шторми? Виявляється в океані є місця, які на моряків наганяли страх, не менший, ніж бурхливі штормові води "пятидесятих", і цими місцями є ті, де панують штилі. "Гірше від шторму може бути лише штиль" говорили англійські моряки ХVIII століття. Воно й не дивно, адже для вітрильних кораблів штиль таки гірше ніж шторм, бо подорож морем могла загальмуватися. В Світовому океані є місця, де штиль панує постійно, і кораблі ці місця оминали так само, як і ті місця, де постійні шторми. Такі місця навіть отримали свою назву - "Кінські широти", і як виявилося, таки коні мають до них безпосереднє відношення.
      Кінські широти - це широти Атлантичного океану між 30-ю і 35-ю північними паралелями, де знаходиться область підвищеного тиску з частими штилями і досить нестійкими вітрами. Смуга штилів на 30 градусах північної та південної широт, прозвана так тому, що торговці, які доставляли коней до Вест-Індії, змушені були викидати частину свого вантажу за борт через нестачу води та корму для коней, яких вони перевозили на інший бік Атлантики. Після підкорення Америки, з Іспанії (а пізніше із Англії та Франції) в Новий Світ рушили тисячі кораблів, які везли колоністам . . . . .

 

Помірний клімат землі

Помірний клімат земліПомірний кліматичний пояс - це один із кліматичних поясів Землі, що знаходиться в обох півкулях нашої планети. В Північній півкулі він охоплює значно більші географічні простори, ніж у Південній, що пояснюється перш за все нерівномірним розподілом суходолу і океанів на нашій планеті. Навіть за своїми фізико-географічними характеристиками пояс помірного клімату в Північній півкулі дещо відрізняється від такого ж в Південній. Знову ж таки, причиною цьому є певні регіональні особливості, зокрема рельєф, площа суходолу та вплив океанів.
 
Помірний клімат незалежно від півкулі має ряд особливостей, першою із яких є чітке чергування пір року: весна, літо, осінь і зима. Також важливим є те, що кліматичні пояси завжди перебувають під впливом західних вітрів та помірних повітряних мас. Кількість опадів завжди залежить від віддаленості територій від океанів. Найбільше опадів серед обох помірних поясів Землі випадає на сході Північної Америки (східне узбережжя Канади та острів Ньюфаундленд), острові Хоккайдо (Японія) та північ Британії (Шотландія). У помірному поясі Південної півкулі найбільше опадів випадає на крайньому півдні Нової Зеландії та на крайньому півдні Південної Америки (область Магелланія). У всіх вищезазначених регіонах випадає понад 1000 мм опадів. А от найбільш посушливими регіонами помірного клімату є ті, які найбільш віддалені від . . . . .

 

Цікаві факти про хмари

Хмара45 цікавих фактів про хмари

1. Ми бачимо хмари на небі кожен день.
Але часто не замислюємося про те, що хмари з себе представляють і звідки вони беруться.
2. Ми звикли сприймати хмари як даність, як звичний елемент пейзажу. А адже це явище природи дуже цікаво, незважаючи на свою звичність і буденність.
3. Часи, коли люди бачили в хмарах дивовижні замки і драконів, давно пройшли.
4. Вивчення хмар — це ціла наука. І сучасна наука досконально вивчила хмари і відповіла на всі питання, якими цікавилися цікаві люди протягом століть.
5. Знання про хмарах – це прекрасна можливість дізнатися більше про пристрої атмосфери Землі.
6. Хмари можуть багато розповісти нам не тільки про погоду, але і про багатьох інших факторах, наприклад, про екологічну обстановку.
7. Складатися хмари можуть з крапель води, кристалів або того та іншого разом — залежить від температури.
8. При температурі нижче -15 градусів вони кристалізуються. Такі хмари складаються вже не з водяних крапель, а з кристаликів льоду.
9. Хмари не можуть утворитися без пилу. Адже водяний пар сам по собі ніколи не зможе створити подібну пливучу масу. Для цього йому потрібні частинки пилу або диму. До них і притягуються крапельки, з яких потім народжується хмара.
10. Хмари можна побачити, як з поверхні землі, так і з космосу.
11. Найвищими хмарами на Землі є сріблясті. Вони утворюються вже за межами щільних шарів атмосфери, на висоті до 85 км над рівнем моря. При цьому на висоті 100 кілометрів офіційно вже починається космос. Побачити їх можна в сутінках. Це дуже гарне видовище.
12. Люди називають хмари повітряними і легкими, але це зовсім не так.
13. По-справжньому хмари середніх розмірів можуть важити до 10 тонн.
14. Незважаючи на це, вони безперешкодно переміщаються по небу, оскільки їх вага розподіляється між численними крапельками води або кришталиками льоду.
15. Хмари не тільки важкі, але і дуже великі. Крапельки або кристалики розкидані по повітряного простору на багато кілометрів.
16. Так, у грозових хмар відстань від основи до вершини може досягати . . . . .

 

Зникнення мамонтів не пов'язане з людиною

Зникнення мамонтівЗникнення мамонтів

Тикий висновок зроблений вченими в результаті багаторічних досліджень ДНК. Міжнародний колектив вчених представив результати десятирічного проекту з розшифрування викопної ДНК із зразків ґрунту вічної мерзлоти. За часом їм вдалося охопити останні 50 тисяч років. Своїм завданням вчені ставили саме розшифрувати всю ДНК в зразках, а не виділяти фрагменти ДНК того чи іншого виду. Це завдання схоже на ті, які вирішує сучасна метагеноміка, але в обговорюваній роботі було проведено й аналіз послідовних тимчасових зрізів. Можна сміливо сказати, що це перша демонстрація можливостей сучасної палеометагеноміки. Вчені змогли уточнити області поширення арктичної флори і фауни в плейстоціні та голоцені, простежити процеси зміни рослинності, занепаду та вимирання великих тварин (мамонтів, шерстистих носорогів, коней та бізонів) під час останнього льодовикового максимуму (26 тисяч років тому).
 
Спираючись на нові дані, автори припускають, що причиною вимирання мамонтової фауни було не розселення людей-мисливців, а зміна ландшафтів і рослинності: суха і . . . . .

 

Сторінки