Австралія

Сумчасті (Marsupialia)

Сумчасті (Marsupialia)     Сумчасті (Marsupialia) - ряд Ссавців, який налічує понад 250 видів, і відноситься до групи Нижчі Звірі. Власне вони є найбільш вираженими представниками цієї групи Ссавців. 
Сумчасті живуть на кількох різних континентах (Австралія, Південна Америка та Північна Америка), однак найбільша їх чисельність і видова різноманітність саме в Австралії (99.8% усіх видів). Вони живуть у різних умовах: на землі (кенгуру), на деревах (коали), біля водойм (водяний опосум), під землею (сумчастий кріт). Розміри сумчастих різноманітні: від 4 сантиметрів (сумчаста миша) до 1.6 метрів (великий сірий кенгуру). Температура тіла +36° С, і дещо вища ніж у Першозвірів (Яйцекладних), зокрема у таких як єхидни і качкодзьоби.
      Найбільш відомими представниками Сумчастих є вомбати, сірі та руді кенгуру, валабі, коали, сумчасті куниці, сумчасті опосуми.  Самці та самки сумчастих мають спеціальні сумчасті кістки, які прикріплюють до лобкових кісток, і не мають справжньої плаценти. Ембріон живиться за рахунок поживних речовин яйця. Нагороджуються малюки недорозвиненими. На череві мають шкіряну вкладку, яку називають сумкою. Саме завдяки цій сумці . . . . .

Клімат Австралії

АвстраліяКЛІМАТ АВСТРАЛІЇ. КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

Географічне положення материка зумовлює надходження протягом року значної кількості сонячної радіації та наявність майже скрізь високої температури (посередині материк перетинає тропік Козерога), а переважання континентальних тропічних мас і низхідних рухів повітря робить цей материк найсухішим серед інших. Більша частина материка лежить у широтах, де переважає пасатна циркуляція. Тихоокеанські повітряні маси не приносять значних опадів у внутрішні райони материка: Великий Вододільний хребет перехоплює в стримує вологу пасатів, і тому рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір і вузькій узбережній смузі. Наприклад у Брисбені, який лежить як раз на узбережжі Тихого океану випадає 1700 мм опадів. Однак вже за 300 км на захід від нього кількість опадів скорочується вчетверо. Майже 40% території материка одержують менше 250 мм опадів на рік і тільки 10% - понад 1000 мм на рік. Найсухіше в центральній частині континенту, на північ від озера Ейр (від 0 до 50 мм на рік).
 
Континентальна Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Для північної частини, що знаходиться в субекваторіальному поясі, характерні високі (близько +25° C) впродовж року температури і велика (близько 1500 мм) кількість опадів, що розподіляється нерівномірно впродовж року. Літо тут дуже вологе з грозовими дощами, а зима суха. В Дарвіні, який лежить на півночі Австралії, на березі Індійського океану, випадає 1800-1900 мм., а в Кернсі (узбережжя Тихого океану, північ Австралії) кількість опадів . . . . .

Паркан динго

Паркан дингоПАРКАН ДИНГО
 
Австралія - абсолютний лідер за поголів'ям овець, адже для розвитку цієї галузі тваринництва у неї є все необхідне, і впершу чергу це величезні території пасовищ. Однак так було не завжди. Вівчарство не є традиційною галуззю для цих земель, а тому коли воно впроваджувалося, одразу ж натикалося на низку проблем, найгрізнішою із яких була - дикі тварини континенту. Саме вони завдавали значних збитків вівчарам. Собаки динго (а саме вони найбільше полювали на овець) у війні за здобич здебільшого перемагали, тому фермерам не залишалося нічого іншого, як побудували довжелезну огорожу від диких звірів, яка пролягла через всю Австралію.
 
Спорудження огорожі розпочалося в 1880 році, і завершилося через п'ять років. Загальна її довжина склала понад 5400 кілометрів. Щороку на обслуговування . . . . .

Найнебезпечніший птах у світі

КазуарКазуар – найнебезпечніший птах в світі

Така тварина дійсно існує, і це не жарт. У 2004 році цей птах, схожий на суміш ему з індиком, потрапив до Книги рекордів Гіннесса. Знайомтеся, казуар – найнебезпечніший птах в світі. У перекладі з папуаського kasu weri - "рогата голова". Це й не дивно: по-перше, голова казуара і справді рогата — її прикрашає кістяний гребінь, а по-друге, водиться цей птах виключно у Новій Гвінеї та на північному сході Австралії. Та й то не скрізь, а лише у тропічних лісах. Місцеві мешканці завжди оминали казуарів і намагалися не мати із ними ніяких справ. Однак деякі відважні австралійські аборигени були настільки хоробрими, що споконвіку не боялися підходити до казуарів, то шанували цих птахів. Вони вважали їх священними. Інші ж племена полювали на них заради їхнього дуже смачного м'яса і пухнастого чорного пір'я. Навіть стрижні казуарів мали своє практичне використання: їх одягали в губи і ніс, пазурі служили наконечниками стріл, а з міцних кісток ніг робили знаряддя праці.
 
Загалом, користі від птахів у побуті (як це не прикро) було дуже багато. Вони цінувалися не тільки у папуасів, а й у жителів материка. Торгівля казуарами між аборигенами та мореплавцями з Південної Азії процвітала. Як папуаси не боялися цих хижих птахів? Просто вони полювали на виключно молодих особин, яких приносили . . . . .

 

Сторінки