птахи

Найнебезпечніший птах у світі

КазуарКазуар – найнебезпечніший птах в світі

Така тварина дійсно існує, і це не жарт. У 2004 році цей птах, схожий на суміш ему з індиком, потрапив до Книги рекордів Гіннесса. Знайомтеся, казуар – найнебезпечніший птах в світі. У перекладі з папуаського kasu weri - "рогата голова". Це й не дивно: по-перше, голова казуара і справді рогата — її прикрашає кістяний гребінь, а по-друге, водиться цей птах виключно у Новій Гвінеї та на північному сході Австралії. Та й то не скрізь, а лише у тропічних лісах. Місцеві мешканці завжди оминали казуарів і намагалися не мати із ними ніяких справ. Однак деякі відважні австралійські аборигени були настільки хоробрими, що споконвіку не боялися підходити до казуарів, то шанували цих птахів. Вони вважали їх священними. Інші ж племена полювали на них заради їхнього дуже смачного м'яса і пухнастого чорного пір'я. Навіть стрижні казуарів мали своє практичне використання: їх одягали в губи і ніс, пазурі служили наконечниками стріл, а з міцних кісток ніг робили знаряддя праці.
 
Загалом, користі від птахів у побуті (як це не прикро) було дуже багато. Вони цінувалися не тільки у папуасів, а й у жителів материка. Торгівля казуарами між аборигенами та мореплавцями з Південної Азії процвітала. Як папуаси не боялися цих хижих птахів? Просто вони полювали на виключно молодих особин, яких приносили . . . . .

 

Золотоволосий пінгвін, або макароні

Золотоволосий пінгвінЗолотоволосий пінгвін, або макароні

Як відомо всі представники пінгвінів мешкають виключно в Південній півкулі. Однак далеко не всі види пінгвінів мешкають в Антарктиді. Принаймні один із видів - золотоволосий пінгвін в Антарктиді практично не проживає. Його ареал знаходиться дещо північніше від неї, у більш теплих широтах - це крайній південь Південної Америки (Вогняна Земля, південь Чілі, Аргентини, Фолклендські острови, острів Південна Джорджія та Оркгейські острови. Всього налічується понад 18,6 мільйонів особин золотоволосого пінгвіна, які об'єднані в 220 колоній, за якими орнітологи ведуть постійне спостереження. Найбільша колонія знаходиться . . . . .

Зима - лютий ворог птахів

Пташина саморобна годівничкаНастала зима. Земля, вода і ліс - все вкрите снігом, здається, все кругом занурилося в сон.

Завмерли трави, кущі і дерева. Під сніговим покривалом зачаїлося, завмерло багато тварини. Завмерли, але не померли.

Добре тому, у кого тепле, затишне лігво, барліг, нірка чи гніздо. Добре тому, у кого запасів повна комора. Поїв, згорнувся калачиком - спи міцно, дивись солодкі сни.

А птахи сильно страждають взимку від холоду і голоду. Крижаний вітер гуляє, носиться між будинками і деревами, забирається і під туге пір'ячко.Не всидіти маленьким пташкам ні на землі, ні на гілці: все покрито снігом, холонуть лапки. Треба стрибати, літати, щоб як-небудь зігрітися. Ох, як важко їм доводиться! Шукають вони, де б сховатися від холоду, від страшного зимового вітру.

Лютий - найважчий для птахів місяць. Місяць лютого холоду і голоду. Зима відчуває, що скоро їй доведеться поступитися своїми правами, ось вона і злиться: то морозом вдарить, то замете буревієм. Найгірше, коли після денної відлиги вдарить вночі мороз і відразу заморозить сніг зверху.Така крижана кірка на снігу - наст - міцна, жорстка, слизька. Її не розбити ні слабкими лапками, ні дзьобом. Як птахам дістати ...

Тварини та зима

Зима для тварин найважча пора року. З-під снігу вони не можуть добути вдосталь корму, мерзнуть, застуджуються.

Готуючись до зими, звірі міняють своє літнє хутро на зимове — густіше й пухнастіше. Ласка, горностай, заєць-біляк «переодягаються» в білу шубу, в ній вони майже непомітні на білому снігу.

Багато тварин впадають у сплячку. Жаби, ящірки, тритони, вужі й гадюки влаштовуються в ямах, норах, печерах, під старими пеньками, під купами листя, хмизу, під камінням, в погребах, в підвалах. В одному місці збирається їх часом по п’ять, по десять, по двадцять і навіть більше. Озерні жаби зариваються в мул на дні водойм.

В печарах, в дуплах дерев, на горищах старих будинків зимують кажани. Гострими кігтиками задніх лапок вони чіпляються за склепіння печери чи дупла, обгортаються крильцями і повисають до весни.