моря і океани

     Цунамі - одне із найбільш небезпечних і руйнівних продних явищ, яке хоч і не часто виникає, однак за своєю смертоносністю часто не поступається руйнівним землетрусам та гнівним вулканам. Наслідки від цунамі можуть бути абсолютно різними. Наприклад морська вода, яка затоплює прибережні улоговини здатна засвоювати ґрунт і призводити до масової загибелі рослин. Постраждалі райони забруднюються різноманітними уламками, сміттям та хімічними речовинами від зруйнованих підприємств. Чимало морських мешканців хвилі викидають на суходіл, і для них це закінчується "квитком в один бік" (риби, морські ссавці, молюски, та ін морські тварини). Отже як бачимо, цунамі є згубним не лише для людей, але й для цілих екосистем.

 

     18 років тому, 26 грудня 2004 року сталося одне із найбільш руйнівних і смертноносних цунамі в сучасній історії, яке забрало понад 200 тисяч людських життів. 0 8 годині ранку за місцевим часом на узбережжя острова Суматра (Індонезія) налетіла потужна хвиля, яку спровокував 9-бальний землетрус на дні Індійського океану. Його епіцентр знаходився неподалік Андаманських островів (3° пн.ш., 96° сх.д.). Сам землетрус був спровокований раптовим зсувом породи у зоні субдукції, загальна протяжність якого перевищувала 1500 кілометрів. Це і стало причиною . . . . .

     В останній день жовтня міжнародна спільнота відзначає день Чорного моря (International Black Sea Day), який внесений також до офіційних дат Міжнародної Гідрологічної Організації. 31 жовтня 1996 року шість причорноморських країн - Україна, Болгарія, Грузія, Румунія, Туреччина та рф підписали «Стратегічний план дій щодо реабілітації та захисту Чорного моря».  Тоді ж було вирішено заснувати це екологічне свято. Головною метою Дня Чорного моря стало привернення уваги міжнародного співтовариства до того, які непоправні збитки морю завдають не лише природний сірководень, але й забруднення води та глобальне потепління. До цієї дати у країнах-підписантах проводять тематичні акції, конференції, виставкові заходи, круглі столи. З їх допомогою різні установи, організації, вчені та активісти пропагують . . . . .

Майже на самісінькому краю світу, у регіоні, який географи знають як Магелланія знаходяться найпівденніші ліси планети, які також відомі під назвою як Магелланові ліси. Воно й не дивно, що вони мають саме таку назву, адже їх дійсно першим серед європейців побачив (фактично відкрив) саме Фернан Магеллан, коли під час першої навколосвітньої подорожі пропливав цими місцями.

 

Магелланові ліси (або ж Магелланові субполярні ліси) - це суворий світ, адже тут вже відчувається близькість Антарктиди і її холодних вітрів, але в той же час це унікальна екосистема. Характерною її особливістю є величезна кількість фьордів. Вони утворилися в результаті останнього льодовикового періоду, який повністю скучав Патагонію величезним і товстим льодовим щитом.

 

Суворий клімат Магелланових лісів є характерною для них рисою. Протягом року температура повітря коливається в межах +3-6° С. Для того аби зрозуміти в чому справа, слід поглянути на океанічні течії, які протікають поряд із ними. Із заходу це холодна Перуанська течія Тихого океану, із півдня - сувора і холодна Антарктична Циркумполярна течія, а із сходу . . . . .

Поняття "площа півострова" у географії досить суб'єктивне, і може містити певні зауваження і неточності. Далеко не кожен півострів має чітко окреслені межі в тій частині, в якій він сполучається з материком. Однак із островами все набагато простіше. Вони мають чітко окреслені межі, які сформувалися не в головах географів, а шляхом багатовікових тектонічних процесів.

 

ЩО ТАКЕ "КІНСЬКІ ШИРОТИ"?

      Зовсім нещодавно ми публікували допис про протоку Дрейка і течію Західних Вітрів, які для моряків XVII-XIX століть були чи не найстрашнішим місцем в океані. Вони вірили в те, що за "пятидесятими немає Бога" натякаючи на те, що там живе диявол. І справді, хіба може бути для кораблів і екіпажу щось страшніше ніж потрапити в шторми? Виявляється в океані є місця, які на моряків наганяли страх, не менший, ніж бурхливі штормові води "пятидесятих", і цими місцями є ті, де панують штилі. "Гірше від шторму може бути лише штиль" говорили англійські моряки ХVIII століття. Воно й не дивно, адже для вітрильних кораблів штиль таки гірше ніж шторм, бо подорож морем могла загальмуватися. В Світовому океані є місця, де штиль панує постійно, і кораблі ці місця оминали так само, як і ті місця, де постійні шторми. Такі місця навіть отримали свою назву - "Кінські широти", і як виявилося, таки коні мають до них безпосереднє відношення.

      Кінські широти - це широти Атлантичного океану між 30-ю і 35-ю північними паралелями, де знаходиться область підвищеного тиску з частими штилями і досить нестійкими вітрами. Смуга штилів на 30 градусах північної та південної широт, прозвана так тому, що торговці, які доставляли коней до Вест-Індії, змушені були викидати частину свого вантажу за борт через нестачу води та корму для коней, яких вони перевозили на інший бік Атлантики. Після підкорення Америки, з Іспанії (а пізніше із Англії та Франції) в Новий Світ рушили тисячі кораблів, які везли колоністам . . . . .