ЩО ТАКЕ "КІНСЬКІ ШИРОТИ"?
Зовсім нещодавно ми публікували допис про протоку Дрейка і течію Західних Вітрів, які для моряків XVII-XIX століть були чи не найстрашнішим місцем в океані. Вони вірили в те, що за "пятидесятими немає Бога" натякаючи на те, що там живе диявол. І справді, хіба може бути для кораблів і екіпажу щось страшніше ніж потрапити в шторми? Виявляється в океані є місця, які на моряків наганяли страх, не менший, ніж бурхливі штормові води "пятидесятих", і цими місцями є ті, де панують штилі. "Гірше від шторму може бути лише штиль" говорили англійські моряки ХVIII століття. Воно й не дивно, адже для вітрильних кораблів штиль таки гірше ніж шторм, бо подорож морем могла загальмуватися. В Світовому океані є місця, де штиль панує постійно, і кораблі ці місця оминали так само, як і ті місця, де постійні шторми. Такі місця навіть отримали свою назву - "Кінські широти", і як виявилося, таки коні мають до них безпосереднє відношення.
Кінські широти - це широти Атлантичного океану між 30-ю і 35-ю північними паралелями, де знаходиться область підвищеного тиску з частими штилями і досить нестійкими вітрами. Смуга штилів на 30 градусах північної та південної широт, прозвана так тому, що торговці, які доставляли коней до Вест-Індії, змушені були викидати частину свого вантажу за борт через нестачу води та корму для коней, яких вони перевозили на інший бік Атлантики. Після підкорення Америки, з Іспанії (а пізніше із Англії та Франції) в Новий Світ рушили тисячі кораблів, які везли колоністам коней, без яких освоєння величезних просторів було неможливим.
Кораблі були практично "забиті" кіньми, а нещасні тварини вимушені були практично без руху проводити 2-3 місяці. Однак багато коней навіть не допливали до Америки. Це ставалося тоді, коли кораблі запливали до вже згаданих широт, де були штилі, і рух кораблів сповільнявся. Це своєю чергою призводило до того, що замість 2-3 місяців, плавання могло розтягнутися в часі на 4, а то й на всі 5 місяців.
Якщо корабель потрапляв в місячний штиль (що траплялося частенько) першим ділом закінчувалася вода. Коли води для пиття коням не залишалося, моряки їх підводили до краю палуби, і скидали в океан. Пізніше кінські широти були нанесені на карти, аби моряки могли їх оминути, і не потрапити в "штильову пастку". Найбільше це ставалося в Саргасовому морі, яке навіть тривалий час також називалося "Кінським". Назва "кінські широти" збереглася й до наших днів у пам'ять про десятки тисяч європейських коней, які зустріли свою смерть в цих широтах. Згодом ці місця почали обростати різноманітними легендами і переказами, мовляв моряки, пропливаючи через ці широти часто чують моторошне іржання коней.
Джерело: Природничо-географічне товариство
