ПУНА - ЦАРСТВО ПОСУХИ І ХОЛОДУ
Пуна - це посушлива високогірна і прохолодна ділянка Середніх Анд в Південній Америці, яка суттєво відрізняється за фізико-географічними умовами від інших ділянок цього гірського ланцюга. Пуна розміщується переважно на території Болівійських Анд та на крайній півночі Аргентини на середніх висотах від 3500 до 4500 метрів над рівнем моря. Саме висотна поясність є причиною низьких температур в цьому регіоні. Географи виділять два типи пуни - це Альтіплано (Північна пуна), яке лежить на території Перу і Болівії, та Пуна-де-Атакама (Південна пуна), що лежить на півночі Аргентини і Чилі. За природними умовами вони дещо відрізняються.
Альтіплано дещо нижча над рівнем моря (3500-4000 метрів висотою), вологіша, і тепліша. Цьому сприяє не лише висота місцевості, але й географічна широта, адже Альтіплано лежить ближче до Екватора, і тому його вплив там відчутніший. Тут випадає до 2000 мм опадів. Крім того вона дещо віддаленіша від узбережжя Тихого океану, де поряд з берегом протікає холодна течія Гумбольдта, яка приносить як правило суху погоду. Температура коливається від +2 до +13° С.
Інша справа - це Південна пуна. Тут і висота значно більша (понад 4300 метрів), опадів значно менше (а подекуди їх тут не буває взагалі, як приміром в пустелі Атакама), і значно холодніше. Протягом усього року від -12 до +2° С. Рослинний світ значно бідніший. Як ми вже зазначали, також цей екологічний регіон називають Пуна-де-Атакама. Останнє слово нам всім добре знайоме, адже Атакама - це найпосушливіша пустеля в світі, де опади випадають неймовірно рідко. Провиною всьому є вже згадана тихоокеанська течія Олександра Гумбольдта, яка на південь пуни впливає значно більше, ніж на її північ.
В обох частинах, що в Альтіплано, що в Пуна-де-Атакама річок вкрай мало. Вони не великі, мають малу протяжність, і належать до басейну двох найбільших південноамериканських озер - Тітікаки та Поопо. В бідній на рослинність області найпоширенішим чагарником в регіоні є ярета, яка є справжнім довгожителем. Крім того зростають подекуди ескалонія та андська ковила.
Джерело: Kostyantyn Khimichenko
