Цікаво знати

     Те, про що з самого початку мріяли португальські моряки - пропливти в Індію навколо Африки, здійснив у 1497 році видатний мореплавець Васко да Гама. Шлях, відкритий ним, був набагато коротшим і зручнішим, ніж шлях через два океани, який довелося освоювати іспанцям. Прянощі потекли до Європи без посередників, через що Венеція і Генуя стали занепадати, а монополія арабів у торгівлі на Близькому Сході була порушена. Португалія отримала блискучі можливості для розвитку і незабаром стала наддержавою свого часу. Просування на південь вздовж африканського узбережжя португальці почали ще на початку ХV століття. Королів Португалії манив шлях до багатих на прянощі островів в Азії. Монополію ж на торгівлю прянощами зберігали араби, які доставляли через Перську затоку перець, корицю та інші приправи, що високо цінувалися в Європі. 3 лютого 1488 року кораблі Бартоломеу Діаша, що вийшов з Лісабона в серпні 1487 року і прямував до Індії, обігнули мис Доброї Надії, і тільки відмова команди, що страждала від голоду, продовжити плавання змусила його повернутися, так і не досягнувши мети. Чергову експедицію, яка мала обігнути Африку, спорядив король Мануель І. Командиром цієї експедиції було призначено Васко да Гаму, якому тоді виповнилося лише 28 років. Він народився в приморському португальському містечку Сініш і належав до старовинного аристократичного роду. Його батько, Іштван да Гама, був головним управителем і суддею міст Сініша та Сільвіша.  Коли у 1492 році французькі корсари захопили каравеллу із золотом, що прямувала із Гвінеї до Португалії, саме Васко да Гамі король доручив відповідальне завдання. На швидкохідній каравелі да Гама пройшов вздовж узбережжя Франції, і захопив усі французькі судна на рейді. На той час це була неймовірно успішна операція.  

В експедиції Васко да Гами брали участь чотири кораблі: "Святий Гавриїл", "Святий Рафаель", "Берріу" та невелике транспортне судно. Вони вирушили з Лісабона 7 липня 1497 року. Експедиція була підготовлена величезними зусиллями Бартоломеу Діаша і забезпечена всім необхідним на три роки плавання. Екіпажі складалися . . . . .

 

4 жовтня 1582 року папа Римський Григорій XIII запровадив у Римі новий реформований календар, який згодом був названий на його честь - григоріанським. 

     Будучи любителем астрономії і природи, він як і всі служителі церкви, помітили що календар Юлія Цезаря (юліанський) вже у середині XVI століття почав поступово збиватися, і утворилася зайва ціла декада. Після тривалих досліджень було з'ясовано, що календар Юлія Цезаря містив певні неточності в обрахунках, а саме у тривалості року. Вважалося що тривалість року становить 365 діб та 6 годин, однак у реальності рік був коротшим за своєю тривалістю аж на 11 хвилин. Саме ці зайві хвилин і спровокували випередження людського календаря від реального аж на 10 діб. Аби у майбутньому такої проблеми не виникало, папа Римський Григорій XIII вилучив цю зайву декаду, і щоб у майбутньому такої проблеми більше не було, він постановив останній рік кожного  століття не робити високосним, і залишати високосним лише останній рік четвертого століття. Тобто 1700, 1800 і 1900 роки не були високосними, хоча по розрахунку мали б бути саме такими. А от 2000 рік був високосним, оскільки він йшов четвертим після них. 2100, 2200 та 2300 роки теж не будуть високосними, хоча й будуть йти четвертими за розрахунком після невисокосних.  

     Після запровадження нового . . . . .

 

     Гусинці - колишнє село на Київщині. Затоплене водами Канівського водосховища у 1971 році. Нині - урочище "Гусинці" на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області. 

Село Гусинці зникло з мапи нашої країни, під час спорудження Канівського водосховища у 1978 році. Лишилась лише церква, яка розташовувалася на найвищій точці села та, на відміну від решти будівель, не була затоплена повністю водою.

Яким же було село до того, як пішло під воду?  В часи Гетьманщини Гусинський хутір належав до Вороньківської сотні. 

     Пізніше Гусинці стали найпівденнішим поселенням Київського повіту Київського намісництва на лівому березі Дніпра. У радянські часи в селі замість нього була артіль. На початку 19 ст.  село входили до складу Переяславського повіту Полтавської губернії. У радянський період в селі була артіль. 

У повоєнні часи біля села була розміщена артилерійська частина - її казарми знаходилися на північно-західній околиці села вздовж старого русла Дніпра.

     Перед затопленням у Гусинці мешкали . . . . .