Горіх волоський

Назва походить від назви Волощини (Молдова ), звідки він, ймовірно, поширився на Україну. Батьківщиною волоського ( грецького ) горіха є територія від східної Туреччини й Лівану до північно- західної Індії. Пліній у своїй "Naturalis historia" повідомляє, що греки привезли це дерево до Європи в Vll - V століттях до н.е. Нині вид широко культивується у помірних регіонах світу.

Горіх волоський - високе дерево ( до 30- 35  м ) заввишки родини горіхових (Juglandaceae ) з кулеподібною, розлогою кроною. Стовбур товстий і гіллястий, вкритий ясно-сірою корою з поздовжніми тріщинами. Листки великі, чергові, непарноперисті з 7-11 листочками, які при розтиранні мають приємний характерний запах. Квітки одностатеві, рослина однодомна, роздільностатева - на одному дереві є окремо чоловічі й окремо жіночі  квітки. Цвіте у квітні - травні. Плід - несправжня кістянка, округлої або яйцеподібної форми, зверху покрита зеленою оболонкою. Достигає у вересні.                                                    

Горіх волоський - швидкоросла,  світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Вирощують заради цінних їстівних плодів та деревини; використовують і як лікарську рослину. В Україні поширений у садово- паркових культурах, у лісових насадженнях, у лісосмугах і придорожніх посадках. Основні насадження волоських горіхів в Україні розміщені в Чернівецькій, Миколаївській областях, АР Крим.