Топоніміка

Топономіка     Топоніміка - це наука, що займається вивченням географічних назв, зокрема їхнім походженням, розвитком та вимовою. Незважаючи на те, що топоніміка вивчає географічні назви, це все ж таки не географічна наука. Головний напрямок застосування топомінічних знань - це історичне та географічне краєзнавство, лінгвістика, мовознавство, тощо. 
     В сучасних умовах топоніміка України набула особливого значення. Пояснення походження назв населених пунктів України є своєрідною зброєю у боротьбі з окупантом, оскільки дає можливість пояснити і мовні традиції рідної мови, і самобутність української мови, яка панувала на українських землях до періоду захоплення іншими державами. Вивчення топоміки України дозволяє подивитися на розвиток мови та культури із зовсім іншого боку. Вивчаючи топоніміку України ми можемо нарешті відійдти від шаблонного радянського пояснення багатьох різноманітних географічних назв. Особливо це стосується умов, коли Україна автивно повертає історичні назви, і відмовляється від радянських та імперіалістичних назв. 
     Топоніми - це назви географічних об'єктів. Їх умовно поділяють на кілька груп: 
  • гідроніми (назви поверхневих вод); 
  • ороніми (назви гір); 
  • ойконіми (назви населених пунктів). 
     Особливе місце у вивченні топоміки України займає саме вивчення і тлумачення ойконімів, оскільки в походженні назв деяких населених пунктів не все так однозначно, як може здатися на перший погляд. Умовно всі ойконіми поділяють на кілька великих груп: 
  1.  Назви, що пов'язані із визначними діячами, або названі в їхню честь (Івано-Франківськ, Львів, Київ, Кропивницький, Шевченкове, Обухів); 
  2.  Назви, що походять від характеру місцевого рельєфу (Рівне, Міжгір'я, Лиса Гора, Валки, Холми, Семигори, П'ятигори, Степногірськ); 
  3.  Назви, що походять від характеру місцевого ландшафту (Зеленодольськ, Броди, Прилуки, Кам'яний Брід, Липова Долина, Лозовий Яр, Піщаний Брід, Устилуг, Широка Балка, Лисогірка); 
  4.  Назви, що пов'язані із тваринами (Конотоп, Вовчанськ, Лосятин, Лебедин, Журавка, Зміїв, Баранівка, Снігурівка, Козятин, Гадяч). 
  5.  Назви, що пов'язані із рослинами (Калинівка, Курячі Лози, Малин, Хмільник, Виноградів, Лозова, Судова Вишня, Барвінкове, Капустинці). 
  6.  Назви що пов'язані із деревами (дендроніми), які можна також і віднести до попередньої групи (Березань, Липовець, Буки, Яворів, Дубов'язівка, Вербки, Осокорівка, Дубище, Соснівка, Сосниця, Березівка, Осокорки і т.д); 
  7.  Назви, пов'язані із певними об'єктами, які в цьому місці були, або є (Біла Церква, Камінь-Каширський, Монастирище, Великі Мости, Широка Гребля, тощо); 
  8.  Назви, що похідні від імені людини, яка можливо пов'язана із його заснуванням (Чернігів, Христинівка, Миронівка, Макарів, Іванків, Гриців, Семенівка, Миколаїв, Антонівка, Костянтинівка, Степанці, Авдіївка, і т.д.) 
  9.  Назви, що пов'язані із корисними копалинами (Піщанка, Пісківка, Піщане, Стара Сіль, Соледар, Глиняни, Вапнярка, Глинище, Бурштин, Дніпрорудне); 
  10.  Назви, пов'язані із релігійним побутом та святами (Троїцьке, Троєщина, Благовіщенське, Вознесенськ, Петропавлівка, Архангельське, Богодухів, Апостолове, Покров, Святовасилівка); 
  11.  Назви, що характеризують характер поверхневих вод (Світловодськ, Ставище, Жовті Води, Криве Озеро, Лісоводи, Горішні Плавні, Біоловодськ, Зарічне, Потік, Затока, Заболоття, Дворічна, Заводи, Лиманське, Білозерка, Заозерне); 
  12.  Назви, що похідні від гідронімів (Дніпро, Прип'ять, Ужгород, Сновськ, Побузьке, Турійськ, Новодністровськ, Стара і Нова Ушиця, Десна); 
  13.  Назви, що пов'язані із певною діяльністю людини (Копайгород, Дослідницьке, Гончарівське, Круподеринці, Ковалівка, Копані, Бровари, Енергодар, Млинів, Заводське, Добротвір); 
  14.  Назви, що відображають емоційну складову її походження (Привітне, Веселе, Нескусне, Радісне, Мирне, Мила, Немирів, Миргород, Ясне, Красне, тощо); 
  15.  Іншомовні назви (Кагарлик, Кучурган, Татарбунари, Сагайдак, Каланчак, Кушугум, Ромодан, Бахчисарай і т.д.). Більшість із цих назв мають тюркомовне походження.