Історія України

Полковник запорозьких нереєстрових козаків, один із керівників національно-визвольних війн 1637—1638 років, Карпо Скидан був обраний на Січі козацьким полковником на початку липня 1637 року. Майже одразу козацький гетьман Павло Павлюк направив дві тисячі вояків під командуванням полковників Скидана і Би- ховця до Переяслава, де козаки сподіва-лися підняти повстання проти польського уряду. Восени повстанці почали збиратися навколо Скидана, який саме перебував у містечку Мошни поблизу Черкас, і під його командуванням взяли участь у відомому Кумейківському бою.

 

Після поразки козацького війська полковник із частиною повстанців відступив на Січ, а вже наступного року зібрав під своєю рукою п’ять тисяч козаків і запросив підмоги в кримського хана і донських козаків: Скидан не збирався складати зброю і знову жадав помірятися силами з коронним військом.

 

У березні 1638 року, коли розпочалося повстання . . . . .

Дати народження та загибелі знаменитого Тараса Федоровича на прізвисько Трясило залишаються невідомими. Перші згадки про нього з’являються в 1620 році, коли він уже обіймав посаду корсунського полковника і в цьому військовому званні очолював козацькі загони під час кримських походів.

 

У 1629 році, після загибелі гетьмана Михайла Дорошенка, Тарас Трясило став гетьманом нереєстрового козацтва і почав активно протидіяти реєстровому гетьману Григорію Чорному, який прагнув установити дружні стосунки з польським урядом.

 

Навесні 1630 року Трясило очолив антипольське повстання, маючи під рукою десятитисячну О.О. Мурашко. «Похорон кошового» армію. Полки нереєстрового гетьмана захопили Чигиринщину, Київщину, Полтавщину. Свого особистого суперника гетьмана Чорного Трясило наказав стратити.

 

Після того, як козаки протягом трьох тижнів билися з армією коронного гетьмана С. Конецпольського, поляки зазнали відчутних втрат. Виснажений польський полководець запропонував повстанському ватажку підписати мирну угоду, що й було зроблено 29 травня 1630 року. Однак сам Тарас Трясило не бажав додержуватися ніяких домовленостей із поляками; разом   ізчастиною козаків, які поділяли його погляди, нереєстровий гетьман відступив . . . . .

Дмитро Вишневецький народився 1516 року в сімї князя Івана Вишневецького, нащадка турово-пінських князів. Дмитро був старшим із чотирьох синів князя та його дружини Анастасії Олізар, чиї предки були албанськими та сербськими князями і молдавськими господарями.

 

Уперше ім’я Дмитра Вишневецького зустрічається в історичних документах 1545 року — його названо власником кількох сіл на Волині. Вважається, що саме ця людина, яка отримала у своїх соратників прізвисько Байда, у 40-х роках 16 століття стала головним організатором козацтва. Хоча Вишневецького й називають одним із перших українських гетьманів, цієї посади він ніколи не займав, оскільки гетьманство зявилося значно пізніше.

 

У 1548—1549 роках Байда-Вишневецький приєднався до війська Бернарда Претвича і взяв участь у походах на форпост Османської імперії — Очаків. Наступного року Претвич відправив листа до польського короля та Великого князя Литовського Сигізмунда II Августа, в якому зазначив: князь Дмитро — рішучий, хоробрий, має виняткові здібності у воєнній справі. Сигізмунду II Августу . . . . .